​Міністерство юстиції України заявляє про створення штабів по стягненню заробітної плати. Активізація стягнень державними виконавцями розпочнеться з 1 квітня 2018 року. Чому саме з 1 квітня? Мабуть, тому що з цього дня тарифи на електроенергію будуть підвищені, а обіцяного підвищення мінімальної зарплати так і не відбудеться. Відтак, держава змушена зробити хоч щось. Підвищена увага до проблеми цілком зрозуміла – борг сягнув критичної позначки в 2,5 млрд грн.

Що є причинами утворення боргів?

1. Слабкість профспілок та відсутність протестного руху. Приміром, у Кривому Розі, де працівники металургійних підприємств вимагають підвищення зарплат до європейського рівня, проблем із заборгованістю нема.

2. Ускладнена процедура страйків. В окремих галузях, таких як транспорт, взагалі заборонено страйкувати. Парламент досі не прийняв законопроекту, спрямованого на виконання рішення Євросуду по справі «Веніамін Тимошенко та інші проти України» (2014). Такий законопроект подано Кабміном. Фактично, те рішення Євросуду було прийняте всупереч позиції Мін’юсту, тому Уряд так неохоче нагадує про необхідність внесення змін.

3. Судова процедура захисту трудових прав є неефективною і тривалою.

4. Наявність мораторію на перевірки дотримання трудового законодавства в зоні АТО (до речі, у Донецькій та Луганській областях борг по зарплатах є один з найвищих). Уряд усвідомив цю проблему й пропонує прийняти відповідний законопроект. У місцевостях, де такої заборони нема, інспектори все одно зустрічаються з низкою обмежень.

5. Часто причинами є відсутність бюджетного фінансування та держзамволень, арешт коштів та санкції.

Також поширеними є випадки, коли зарплату просто не доплачують, посилаючись на технічні проблеми, як це було на “Київпастрансі”.

З якими проблемами пов’язане подолання заборгованості, запропоноване Мін’юстом?

Робота Мін’юсту навряд чи дозволить стягнути хоча б 10% реального зарплатного боргу. Судові рішення про стягнення зарплат стосуються приблизно 400 млн грн. При цьому половина підприємств просто не має коштів, тому доводиться очікувати стягнення у межах 200 млн грн.

При цьому слід звернути увагу на низку моментів, враховуючи новації, передбачені судової реформою.

По-перше, робота вестиметься лише по таких підприємствах і окремих робітниках, які мають:

1. Рішення комісії з трудових спорів

2. Судовий наказ

3. Рішення суду

Найшвидше можна отримати рішення КТС (10 днів), проте такі комісії створені не на всіх підприємствах (в компаніях до 15 осіб їх нема взагалі), до того ж більшість членів, як правило, є підконтрольними роботодавцеві. Також потрібно дочекатись спливу 10 днів на оскарження рішення та ще трьох днів на добровільне виконання. Лише потім видається посвідчення КТС, що має силу виконавчого документу.

Судовий наказ можна отримати протягом кількох місяців і лише при наявності документального підтвердження безспірності вимоги (документ про нараховану зарплату), оскільки на практиці роботодавці заперечують проти видачі наказу. При цьому окремі судді вимагають сплатити судовий збір, вважаючи, що від його сплати звільняються лише особи при поданні позову про стягнення заборгованості. Хоча така вимога не відповідає закону. Мінус полягає у тому, що роботодавцеві достатньо навести будь-які заперечення, щоб скасувати наказ (ст.175 ЦПК не змушує їх надавати навіть документи на обгрунтування своїх аргументів). Як зазначали представники Верховного Суду України, переважна більшість судів скасовує видані судові накази незалежно від обґрунтованості заперечень боржника. Більше того, іноді самі судді доходять висновку про дефектність заяви (скажімо, говориться, що у заяві не зазначено, чи виникає спір між сторонами). З урахуванням статей 167, 168, 179, 172 Цивільного процесуального кодексу загальний термін набрання законної сили судовим наказом складе 26 днів. У середньому отримати судовий наказ можна за місяць, вказують практикуючі юристи. Важливо, що наказ може бути видано на стягнення не лише зарплати, а й компенсації за її затримку у вигляді індексації. Ця виплата входить до структури зарплати, тоді як компенсація за затримку зарплати при звільненні – не входить (для першої вимоги строк позовної давності не обмежений, а для другої обмежений трьома місяцями). Відзначимо, що вимагати стягнення компенсації за затримку розрахунку при звільненні можна у наказному провадженні, як свідчить судова практика. Це дозволяє норма у новій редакції ЦПК (п.1 ч.1 ст.161). Проте дуже важко довести безспірність такої вимоги, адже роботодавець не завжди визнає, що готовий понести відповідальність. Тому часто заявники проводять підрахунок відповідної суми самостійно та некоректно. Суди у свою чергу посилаються на те, що не можуть встановити наявність спору щодо сум. Такий формальний підхід зменшує ефективність судового наказу як інструменту.

Отримання рішення суду через загальне позовне провадження дозволяє стягнути також моральну шкоду. Хоча такі справі віднесені до малозначних і можуть розглядатись без виклику сторін, на практиці суди є перевантаженими ними (особливо в Києві, де не вистачає суддів), тому вирішення справи доводиться чекати довго. Судовий збір при стягненні моральної шкоди становитиме не менше 1762 грн. В Ужгороді подібна справа розглядалась 1,5 місяці від моменту відкриття провадження, тобто від 15 січня. У столиці подібна справа може розглядатись удвічі довше. При цьому ми не враховуємо час, який забере виконання рішень. Слід підкреслити, що окремі судді дійшли висновку про необмеженість будь-яким строком часу звернення з позовом про виплату компенсації за затримку розрахунку при звільненні. Хоча це не зовсім так: на стягнення компенсації поширюється загальний трьохмісячний строк, так як ці виплати не входять у структуру зарплати.

Якщо стягується компенсація за затримку розрахунку при звільненні, то позивачем також сплачується судовий збір. У 2018 р. він складе 704,8 грн при поданні позовної заяви та 176,2 грн при поданні заяви про видачу судового наказу. Розгорнуту позицію з цього приводу виклав один із судів Кривого Рогу

Достовірну інформацію про кількість боржників по зарплатах можна отримати на сайті Держпраці. Інформація про кожне підприємство доволі детальна. Щоправда, там не відображається, чи застосовувались санкції інспекторами праці до керівників підприємств.

Якщо ми введемо назви підприємств-боржників до Єдиного реєстру боржників, то знайдемо лише деякі з них. При цьому така категорія справ, як стягнення зарплатних боргів не виділена в окрему категорію, як борги по аліментах.

Таким чином, тими підприємствами, відносно яких немає судових рішень, мають займатись інспектори Держпраці, накладаючи штрафи, передбачені КУпАП і КЗпП.

Проблема у тому, що інспекторів нараховувалось 500-600 чоловік на всю Україну. Кримінальна відповідальність можлива, якщо затримується щонайменше одна місячна зарплата (виплата хоча якихось коштів звільнятиме від вироку).

Важливо, що ніхто замість працівника звернутись до суду за отриманням рішення не може – після урізання повноважень прокуратура позбавлена такого права. До того ж, згідно статей 4 і 5 Закону України «Про виконавче провадження», стягнення із ліквідованих підприємств чи підприємств-банкрутів неможливе. Зазначимо, що значна частина боржників знаходяться на грані припинення через відсутність фінансування чидержзамовлення . Свої кошти робітники можуть гіпотетично отримати після розпродажу майна банкрута, але процедура банкрутства у нас одна з найтриваліших: 3 роки, згідно рейтингу Doing Business. Прикметно, що кошти окремих підприємств арештовані через санкції чи кримінальні справи (страждають від цього працівники). До того ж, приватні виконавці не можуть стягувати борги з комунальних та державних підприємств. Як відомо, більшість підприємств у Донецькій та Луганській областях належать до бюджетного сектору.

Відзначимо, що Мін’юст має тут певний конфлікт інтересів. Стягнення державними виконавцями з державних підприємств дає виконавцям та їх керівникам з Міністерства винагороду. Про те, як збагачуються трудящі юстиції за рахунок бюджету, можна прочитати окремо.

Які зміни потрібні працівникам?

1. Спрощення страйків. Зняття обмежень на транспортних підприємствах. Можливість відмовитись від роботи через 15 днів невиплати зарплати. Працівники мають отримати право брати кредит за рахунок власника

2. Створення гарантійних установ, що виплачуватимуть кошти робітникам неплатоспроможних роботодавців. Якщо підприємство банкрутує, то працівник отримує від фонду свою зарплату, а потім вже держава реалізує майно боржника.

3. Усунення перешкод діяльності інспекторів праці, викликані процесом дерегуляції та мораторіями на перевірки. Делегування профспілкам права накладати адмінштрафи на директорів підприємств.

4. Створення спеціалізованих трудових судів. Введення можливості подавати колективні позови. Скасування судового збору.

Усі ці зміни можуть бути впроваджені тільки політичною силою, яка послідовно відстоює права працівників. Підтримуйте створення партії «Соціальний рух»!

Залишити підпис за реєстрацію партії