В публічному семінарі, який проходив 26 березня 2015 р. у приміщенні Туніського університету Манар, брали участь не тільки учасники «Празької весни-2», але й активісти з Києва та Донбасу, а також депутати Європарламенту, зокрема, Габріела Циммер, представники громадськості з різних країн світу. Загалом на заході були присутні близько 40-50 осіб.

Унікальність заходу полягає в тому, що вперше представники лівих сил, які приймали активну участь у протестах Майдану, зустрілися за одним столом з представниками лівих сил Донбасу, які мали відношення до створення так званої «Донецької народної республіки». При цьому виявилося, що незважаючи на різний погляд, як на характер Майдану, так і на виникнення та природу «ДНР», їм вдалося виробити спільні підходи щодо необхідних кроків до якнайшвидшого встановлення миру в Україні та стратегії подолання системної кризи в країні. Виявилося, що в учасників є консенсус щодо необхідності виконання угод щодо припинення вогню, а також протидії нагнітанню воєнної істерії та створення «образу ворога».

Зокрема, учасники зійшлися на тому, що мова ненависті, яку продукують, нажаль, не тільки ультраправі, а часто і «ліві» в Європі та Росії має бути рішуче відкинута. Учасники зустрічі зійшлися на тому, що кожен день цієї війни тільки посилює позиції ультраправих по обидва боки фронту та зменшує можливості для захисту соціальних і трудових прав людей. Крім того, збільшення обсягів іноземного військово втручання та ескалація війни боляче вдарять по лівим та профспілковим організаціям по всій Україні. При цьому навіть представники Донбасу схиляються до думки, що збільшення російського військового втручання (наприклад, відкрите введення російських військ на Донбас) матиме дуже негативні наслідки в першу чергу для Донбасу.

Виходячи з такого розуміння, було дано однозначно негативну оцінку всім ЗМІ, політичним та культурним діячам, які своїми тенденційними висловлюваннями сприяють нагнітанню ворожнечі. Зокрема, було засуджено діяльність Б.Кагарлицького та сайту Рабкор, які систематично намагаються представити олігархічний уряд України «фашистською хунтою», а українських військовослужбовців – «карателями». Зрозуміло, що засудження мови ненависті, ще в більшій мірі стосується таких російських організацій, як РКРП та КПРФ, а також і багатьох українських громадських та політичних діячів.

Важливим моментом в дискусії було і те, що представники Донбасу погоджуються з лівими з Києва в тому, що «антимайдан» був суто олігархічним та штучним утворенням. В той же час представник «Союзу лівих сил Донбасу» Олександр Смекалін, вважає що події весни минулого року в Донецьку насправді не пов’язані з «антимайданом», та все-таки мають ознаки народного повстання. З іншого боку він схиляється до думки, що Євромайдан в Києві був в основному організований та контрольований олігархами. Зрозуміло, що консенсусу з цього приводу досягти не вдалося. В той же час було досягнуто порозуміння відносно того, що прийняття диктаторських законів 16 січня 2014 року було з боку депутатів Верховної Ради зрадою інтересів народу та цілком природньо викликало масовий протест у всіх регіонах країни включно із Донецьком.

Характеризуючи існуючі на всій території України (включно з Кримом та Донбасом) режими, як олігархічні, учасники дискусії зробили також спробу намітити стратегічні напрямки вирішення кризи в країні та забезпечення тривалого та стабільного миру.

Відповідну спільну заяву було підготовлено робочою групою у складі: Олександр Смєкалін, депутат Верховної Ради Донецької народної республіки І скликання, «Союз лівих сил Донбасу» (Донецьк); Надія Шевченко, «Спільно.ТБ» (Київ); Ніна Потарська, «Центр соціальних і трудових досліджень» (Київ); Захар Попович, «Ліва опозиція», член Оргкомітету партії соціальної революції (Київ).

Стратегічна програма подолання кризи на думку авторів є невіддільною від боротьби за соціалізм в країні та у світовому масштабу. При цьому на перший погляд дуже радикальні кроки (націоналізація банківської системи, законодавче скорочення робочого часу для подолання безробіття, тощо) в дійсності є цілком адекватними до ситуації яка зараз склалася в країні та зокрема на Донбасі. Про це зокрема говорив у своєму виступі шведський активіст Торд Бьйорк. Багато хто з учасників, зокрема австрійський активіст Герман Дворжак та євродепутат Габріела Ціммер, назвали захід історичним, оскільки він на їх думку відкриває можливості для відновлення нормального діалогу лівих з усіх регіонів України з лівими Донбасу.

Також відзначу, що для формування спільного розуміння учасниками дискусії шляхів мирного регулювання в Україні, велику роль зіграла прийнята Четвертим Інтернаціоналом резолюція щодо України співавторами якої є члени «Лівої опозиції» та Оргкомітету партії соціальної революції.

Автор: Захар Попович