Таку думку висловила машиністка підйому на Криворізькому залізорудному комбінаті,  активістка «Соціального руху» Алла Латнер.

«По-перше,  це прорив по питанням гендерної політики на нашу користь. Держава не створює нових робочих місць, тому слід хоч би легалізувати наші, за рахунок яких ми виживаємо. По-друге, тепер у нас більше можливостей у відстоюванні своїх прав на робочому місці. Коли жінки наших підприємств намагаються вести переговори з дирекцією за гідну оплатою праці, нам відповідають, що за законом ми не маємо права працювати тут. Тому ми повинні бути тихіше води і нижче трав. Тобто, якщо ми почнемо активно привертати увагу суспільства до нашої проблеми, хазяям доведеться виконати норми закону і всіх нас звільнити», – каже шахтарка.

Вона вказує,  що жінки на шахтах по суті були затиснуті з двох сторін одночасно.

«Вважаю що скасування дозволить вийти на новий рівень, особливо в правовому сегменті. Ми зможемо відстоювати свої права в судах, що для нас буде вагомим аргументом при веденні переговорів з адміністрацією», – підкреслює Алла.

Як відомо, Міністерство охорони здоров’я України у зв’язку з прийняттям норм щодо забезпечення гендерної рівності планує відмінити наказ від 29 грудня 1993 року № 256 «Про затвердження Переліку важких робіт та робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці жінок». Цей перелік включає близько 450 професій.

На думку заступниці директорки Центру соціальних і трудових досліджень Оксани Дутчак, наказ треба скасовувати, оскільки він звужує можливість працевлаштування для жінокВ той же час, за її словами,  є в цьому списку і відверто шкідливі професії.

«Але при цьому, по-перше, жінка розглядається як нездатна вирішити самостійно, чи варто їй працювати на певній роботі, чи ні. По-друге, скасування списку не скасує шкідливі умови праці – як для жінок, так і для чоловіків. Тому проблема, яка набагато суттєвіша за існування подібних списків, – це відсутність інвестицій у модернізацію, автоматизацію і умови праці на наших підприємствах», – наголошує дослідниця, підкреслюючи, що держава має однаково дбати про безпеку та здоров’я своїх громадян, незалежно від статі.