У Севастополі анархісти та ліві активісти планували провести акцію за бойкот президентських виборів РФ під назвою «Посада президента – атавізм монархії». 1 березня 2018 року вони мали подати відповідну заявку.

«Цілі заходу: нагадування про конституційне право не брати участі у виборах; інформування населення про правила поведінки під час проведення активного бойкоту; громадське обговорення проблем самоврядування суспільства», – йшлося в анонсі.

Як повідомляє видання Медіазона, анархіст Олексій Шестакович та марксист Іван Марков отримали по 11 і 10 діб адмінарешту відповідно за «публічну демонстрацію екстремістської символіки». Силовики вдерлися з обшуками до помешкань ще низки лівих активістів. Ігор Панюта, Артем Воробйов та Олексій Присяжнюк були допитані у якості свідків по справі кримського анархіста Євгена Каракашева, якого вчора Верховна Рада України серед 52 інших визнала політичним в’язнем Кремля. Серед інших кримчан у списку опинились також переслідувані кримськотатарські активісти, а також Олександр Кольченко та Олег Сенцов, котрі потрапили під репресії окупантів ще у 2014 році. Зазначимо, що деякий час про долю допитаних «свідків» нічого не було відомо.

Ігор Панюта, який бере активну участь у лівих демократичних рухах уже три десятиліття, повідомив «Медіазоні», що до нього силовики «завітали» з самого ранку – з автоматами і «маски-шоу». Під час обшуку, який відбувався на очах його сина та матері з інвалідністю, у нього вилучили матеріали, датовані ще далекими 1990-ми роками, що аж ніяк не могли підпадати під заявлену тематику справи Каракашева.

Окрім цього місцеві ЗМІ з посиланням на ФСБ повідомили, що «зазначена група осіб планувала провокаційні акції в момент проведення виборів президента Російської Федерації, призначені на 18 березня 2018 року», «підтримує зв’язок» з іншими ліворадикальними організаціями, а також «фінансується з території України». Це не може не викликати занепокоєння, особливо у світлі затримання у Санкт-Петербурзі анархістів (у тому числі громадянина Казахстану), яким на базі такого доказу, як гра в страйкбол, «шиють справу» з «дестабілізації державного ладу», вибиваючи під тортурами зізнання в «організації терористичного осередку». За лекалами судилища над кримським антифашистом Кольченком, російським ліворадикалам з не меншим цинізмом також намагаються приписати зв’язок із ультраправими (в особі втікача Мальцева).

Нагадаємо, що кримські анархісти проводили акцію пам’яті Станіслава Маркелова та Анастасії Бабурової, яка проходить щороку 19 січня у багатьох містах. Даний захід у Криму викликав дискомфорт у місцевої влади, адже неонацистські вбивці правозахисника й журналістки були пов’язані з Кремлем.

Після анексії Криму у 2014 році рівень громадянських свобод на півострові зведено нанівець. Кримські незалежні ліві й робітничі активісти (у тому числі той самий Олексій Шестакович і Валерій Большаков) неодноразово наражалися на переслідування з боку співробітників ФСБ (здебільшого колишніх місцевих СБУшників, які під час окупації Криму РФ одразу ж радо перейшли служити новим хазяям).

Та показово, що анархісти та люди лівих поглядів загалом зіштовхуються з репресіями і в нашій країні. Спецслужби вдаються до примітивного пояснення про те, що соціальна активність викликана іноземним впливом. Як повідомлялось, місяць тому у Львові поліція жорстко затримала анархістів-зоозахисників, а 19 січня у Києві на аналогічній до севастопольської акції пам’яті вбитих неонацистами у Москві С. Маркелова та А. Бабурової поліція не лише не протистояла провокаціям ультраправих, а, навпаки, заарештувала кількох лівих активістів. Неприпустимість подібних дій силовиків визнали низка українських правозахисних організацій. Це вказує на те, що ліві погляди однаково небезпечні для олігархічної влади України та Росії, а громадянські права доводиться відстоювати.

Активісти «Соціального руху» вважають, що завдяки таким діям репресивна суть окупаційної влади стає очевидною для мешканців півострову. Протести в Криму здатні розвіяти збудовані довкола «кримнашистської» націоналістичної істерії пропагандистські міфи про «здобутки» путінського правління і підірвати легітимність останнього як на анексованому півострові, так і в Російській Федерації.