Пояснювальна записка до ухваленого Закону про Держбюджет-2018 констатує посилення конкуренції у зв’язку з посиленням відкритості ринку, що може викликати фінансові труднощі для підприємств, які не встигнуть модернізуватись. Урядовці констатують збереження «значних викликів та ризиків в економіці». Економіка зберігатиме сировинний характер, тому дуже залежна від кон’юнктури на світових товарних ринках. За таких умов капіталістам стануть у нагоді засоби «гнучкості», які дозволять зменшити соціальні зобов’язання перед працівниками.

Проект Трудового кодексу України №1658 передбачає, що у разі виникнення загрози масового звільнення працівників у зв’язку із скороченням роботодавець може з урахуванням пропозицій профкому тимчасово застосувати:

1) обмеження або припинення прийняття на роботу нових працівників;

2) обмеження надурочних робіт та робіт у вихідні дні;

3) зупинення роботи окремих структурних підрозділів чи юридичної особи загалом з наданням працівникам за їхньою згодою відпусток без збереження заробітної плати або з частковим її збереженням на строк до двох місяців;

4) запровадження для працівників окремих структурних підрозділів або юридичної особи загалом режиму неповного робочого часу на строк, що не перевищує шість місяців, але не менше половини норми робочого часу;

5) поетапне звільнення працівників у зв’язку із скороченням;

6) надання працівникам можливості професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації;

7) інші передбачені колективними угодами і колективним договором заходи.

Розглянемо детальніше окремі заходи та їх вигоди для підприємця.

1)      НЕПОВНА ЗАРПЛАТА. У разі переведення на умови неповної зайнятості оплата буде відбуватись пропорційно відпрацьованим годинам. Заробіток працівників може скоротитись наполовину (до 4-годинного робочого дня). Оголошувати простій буде невигідно, адже це передбачало б оплату у розмірі двох третин від тарифної ставки (ст.237 ТК). До речі, власник у такому разі власник не повинен попереджати за 2 місяці про зміну умов оплати праці у бік погіршення (ст.224 ТК).

2)      БЕЗ ПРАВА НА КОМПЕНСАЦІЮ. А що ж отримує працівник? За таких умов він мав би отримувати компенсацію частини втраченого заробітку: скажімо, половину оплати за кожну невідпрацьовану годину. Це передбачає у пункті 22 Рекомендація МОП щодо припинення трудових відносин з ініціативи роботодавця №166.

3)      ПРИМУСОВА ВІДПУСТКА. Відправити у працівника можна буде у неоплачувану відпустку на 2 місяці, тоді як зараз максимальний період надання відпустки за згодою працівника складає 15 днів на рік (ч.2 ст.84 КЗпП). Ширші можливості по відправлення у відпустку означатиме поширення таких негативних явищ. До 2000 року обмежень на відпустки не існувало, тому поширеним було відправлення у «адміністративно-добровільні» відпустки цілих трудових колективів. Це вигідніше для власника, аніж скорочення, оскільки не потрібно сплачувати вихідну допомогу. Як вказано у дослідженні «Атипова зайнятість та прекаризація праці в Україні» (2017), внесення відповідних змін зменшило масштаб подібних зловживань.

4)      РОЛЬ КОЛЕКТИВУ. Зазначимо, що численні гарантії стають доступними працівникам лише якщо передбачені колективним договором (приміром, пеня за затримку зарплати). Пропоновані ж «антикризові» заходи можуть застосовуватись на підставі норми закону, навіть якщо не відображені у колдоговорі. Відзначимо, що до 2003 року ч.3 ст.84 КЗпП дозволяли відправляти працівників у відпустку невизначеної тривалості у разі простою і лише при умови, якщо це передбачено колективним договором. Як свідчить судова практика, такі положення прописувались у колективних договорах і після вилучення норми з КЗпП. Зверніть увагу, що для цього потрібна згода однієї профспілки, а не усіх профспілок! Коли йдеться про ухвалення нормативних актів роботодавця (ст.12), то там згадується необхідність створення спільного представницького органу за участі всіх профспілок.

5)      БЕЗКІНЕЧНІ ТИМЧАСОВІ ЗАХОДИ. Не виключено, що після першого періоду антикризових заходів після невеликої перерви буде її повторення. Не існує обмежень на застосування відпусток протягом року (скажімо, не більше 6 місяців на рік). Як можна зрозуміти, йдеться лише про те, що одна неоплачувана відпустка триватиме безперервно до 6 місяців! Це дестимулює власника вибудовувати стійку виробничу модель, адже у будь-який момент можна оголосити антикризові заходи. Запобіжники від зловживань відсутні. Звернімо увагу й на те, що достатнім буде лише виникнення загрози скорочень, що буде розумітись підприємцями по-різному. При появі перших фінансових ускладнень підприємці будуть вводити подібні заходи, заручившись підтримкою підконтрольної профспілки.

Чи може мати такий проект ТК позитивний вплив на економіку? Якщо під цим розуміти пожвавлення розвиток мікрокредитних установ, що видають гроші до зарплати, то так!

Віталій ДУДІН,
«Соціальний рух»