Про це повідомляє ГО «Соціальний рух» з посиланням на статистику Державної служби України з питань праці.

Нещасні випадки очікувано відбуваються найчастіше у сфері транспорту, будівництва та важкої промисловості (зокрема, згадано металургійні гіганти «АрселорМіттал» та «Інтерпайп»). Однак вони не є рідкістю і в більш «безпечних» професіях. А гинуть через несправне обладнання, недотримання техніки безпеки чи трагічний збіг обставин працівники  незалежно від статі й віку. Вражає, що про більшість із них нічого не повідомлялося у пресі.

Так, на Вінниччині під час видачі товару покупцю був придавлений стопкою листів профнастилу та загинув 21-річний робітник.  З різницею в один день були насмерть збиті потягом двоє молодих співробітників “Укрзалізниці”.  У  Полтавській області мати двох дітей померла через травми, отримані на деревообробному підприємстві.  Зовсім моторошна подія сталась у Одесі. Там 49-річна лікарка була знайдена мертвою у шахті пасажирського ліфта на даху кабіни, в стаціонарному відділенні міської лікарні. Смерть херсонської депутатки та громадської діячки Катерини Гандзюк також зафіксована, як виробнича травма.  Як відомо, напад з використанням сірчаної кислоти стався, коли вона йшла на роботу. 

Згадано в статистичних даних і про тяжкі будні інспекторів держпраці – у Донецькій області співробітники відомства Ірина Сізон і Олександр Карячка отримали хімічні опіки «внаслідок нападу власника підприємства та розпилення ним отруйної речовини в обличчя потерпілим під час проведення фактичної перевірки зазначеного підприємства».

Сподіваємось, що увага до всіх цих нещасних випадків сприятиме належному розслідуванню, внаслідок якого вони будуть визнані нещасними випадками, пов’язаними з виробництвом. Це надає право родичам загиблих на компенсації (допомога у розмірі 100 прожиткових мінімумів доходів громадян).

Оприлюднені дані свідчать, що держава не виконує обов’язків по охороні людських життів. Власники капіталу економлять на гігієні праці та перекладають відповідальність на працюючих. Необхідним є зняття будь-яких регуляторних обмежень, котрі перешкоджають перевіркам інспекторів за станом охорони праці. Будь-які дії по дерегуляції у сфері безпеки на виробництві мають розглядатись як злочинні. Нагадаємо, що зупинити небезпечне виробництво без рішення суду неможливо, а відмовитись від виконання ризикованих робіт працівник може тільки при наявності підтвердження з боку профспілки.

Також «Соціальний рух» наголошує, що в цю статистику не потрапляють випадки, коли робота виконується на умовах цивільно-правових договорів або без оформлення трудових відносин.  Отже реальні масштаби травматизму і смертей на виробництві в Україні, на жаль,  значно більші.  До того ж, навіть визнаний нещасний випадок на робочому місці не завжди гарантує гідні виплати. В той же час адекватна робота інспекторів держслужби, а також детальне розслідування  всіх випадків і відповідні компенсації сім’ям все ж змусить частину роботодавців більш відповідально підходити до техніки безпеки.

Як повідомляв Уряд, у січні ц.р. смертність на виробництві зросла на 50% проти січня минулого року.