Автори закону пропонують зменшити штрафи мінімум удвічі. Наприклад, за прострочення у виплаті зарплат карати порушників не на три мінімальні зарплати (9,6 тисяч гривень), а на один-три мінімальних прожиткових мінімуми (це від 1600 до майже п’яти тисяч гривень).

Від прив’язки до мінімальних зарплат хочуть відмовитися і при розрахунку всіх інших штрафів, взявши за базовий показник прожитковий мінімум, який зараз вдвічі нижче мінімальної зарплати. Зате в проекті прописали нові умови, при яких роботодавці можуть легально не пускати контролерів.

Детальніше нові штрафи для бізнесменів-порушників в ефірі радіостанції Голос Столиці проаналізував юрист Центру соціальних і трудових досліджень, активіст ГО “Соціальний рух” Віталій Дудін.

За порушення термінів виплати зарплат більше ніж на місяць, виплати в неповному обсязі роботодавцеві загрожують штрафом у 9600 гривень. А за обман перевіряючих або небажання пускати їх на підприємство треба викласти 320 тисяч гривень. Як би ви прокоментували таке співвідношення?

— Я думаю, що навколо цього питання є велика маніпуляція. За одні і ті ж самі порушення в нас встановлено насправді різну відповідальність. Скажімо, є штраф відносно незначний за просто недопуск перевіряючого, і 320 тисяч гривень за недопуск перевіряючого, якщо він хоче знайти неоформлених працівників. Але оскільки він на територію підприємства не потрапить, то, звичайно, роботодавці будуть вимагати в умовах цієї колізії застосування до них більш низьких санкцій. Тому, на мою думку, тут роботодавці мають інструменти, якими вони зможуть захиститися від цих величезних штрафів. Роль цих штрафів — це, швидше, сигнал про те, що до порушення вимог трудового законодавства уся Європа ставиться дуже серйозно. І порушення в цій сфері є неможливими. Жодний інвестиційний клімат неможливий в країні, де люди працюють в тіні, без будь-якого оформлення. Тобто ця цифра — передусім, це методи просвітництва і спосіб роз’яснити елементарні речі для багатьох роботодавців.

Стягнення за допуск в обіг непридатних для вживання продуктів харчування становить 765 гривень, за виробництво або ж продаж фальсифікованих сигарет, алкоголю порушникові загрожує виплата в 1700 гривень. Наскільки тут адекватне співвідношення?

— У нас є кримінальна відповідальність за випуск на ринок продукції, яка загрожує здоров’ю. Тобто порушник у випадку, коли його дії будуть належним чином підтверджені, ризикує отримати судимість, заборону займати певні адміністративні посади тощо. Тобто там цілий комплекс негативних наслідків. Тоді як ці фінансові санкції за Кодексом законів про працю не несуть якихось обмежень для цієї людини в майбутньому. Людина може хоч двісті разів не оформити когось або не виплатити зарплату, але жодних наслідків, окрім сплати цього штрафу, вона не понесе. Знову ж таки, штрафи не можуть накладатися на місці. Там має бути процедура такого провадження, коли роботодавця викликають, ця справа розглядається, беруться до уваги всі результати перевірки, різні опитування, матеріали, документи паперові, і лише тоді буде накладено цей великий якийсь штраф на, скажімо, 320 тисяч гривень.

Хто і яким чином розраховує розмір штрафів?

— Наша держава взяла на себе певні зобов’язання — за угодою про асоціацію, зокрема. І у ЄС дуже жорстко ставляться до питання штрафів. От дуже яскравий приклад, що Олесь Довгий, народний депутат, очолює комітет зі зв’язків з Австрійською республікою і пропонує штрафи, які взагалі виглядають надто м’яко на фоні австрійського досвіду. Скажімо, він пропонує встановити штраф 32 тисячі гривень за працівника без оформлення. У тій же Австрії це порушення каралося б штрафом у розмірі близько 145 тисяч гривень. Виплата зарплати, нижчої за мінімальну, вчинена щодо чотирьох працівників — у Австрії за таке б роботодавець заплатив 5,8 мільйонів гривень. Згідно із законопроектм Довгого, який сам є роботодавцем, адже володіє компаніями, штраф пропонують встановити на рівні 38 тисяч. Тобто ці штрафи абсолютно не зіставні з європейськими.

А ось ті, які встановлені законодавством зараз, в якійсь мірі можуть, звичайно, претендувати на те, щоб слідувати європейському досвіду. Це вже відпрацьована багатьма роками на досвіді багатьох компаній. Порушення трудового законодавства є неприпустимим. Подивимося на досвід великих корпорацій: вони, навпаки, конкурують зараз між собою, хто встановить для працівників найкращі умови праці. Тобто вони це роблять навіть без якихось штрафів та погроз. А от в країнах, де культура трудових відносин значно гірша, як у нас, скажімо, політики намагаються розводити популістський піар на цьому питанні. Але це не є шлях до якоїсь розвиненої країни.

Яка зараз процедура перевірки підприємств?

— Зараз існує порядок перевірки, затверджений кілька років тому. Він не змінювався. Держава за участі соціальних партнерів, профспілок та роботодавців розробляє новий порядок, який дозволить і органам місцевого самоврядування в особі певних посадовців теж здійснювати такі перевірки. І ось в цьому документі буде детально прописано, за яких умов перевірка законна, а за яких — незаконна. У нас зараз існує прогалина у законодавстві, тому що органи місцевого самоврядування не можуть вступити в цей процес. І в цьому документі буде роз’яснено і умови оскарження актів про виявлення правопорушень, і за яких умов посвідчення інспектора праці буде відповідати стандарту. Все це буде врегульовано. Але, на жаль, саме сторона роботодавців цей процес гальмує. Втім, сторони зараз можуть дійти до компромісу і все ж визначити цей порядок. Проблема в тому, що роботодавцям не потрібен будь-який порядок, він їм буде здаватися несправедливим за будь-яких умов.