Один з постраждалих отримав черепно-мозкову травму та ножове поранення в районі серця. Вночі його було прооперовано та підключено до апарату штучного диханя. У іншої активістки – глибоке ножове поранення ноги. Друга дівчина отримала ножові поранення в руки, два переломи та забій голови. Ще один активіст має вибиті суглоби на пальцях та порізане плече.

новый коллаж

Представники «Чорного стягу», які сповідують антиавторитарні погляди та проводили антирастиські акції після серії ромських погромів і вбивства ультраправими на Львівщині рома, заявили, що нападниками були ідеологічно вмотивовані праворадикали. Серед них у тому числі називають представників «Національного корпусу».

Це далеко не перший випадок насилля з боку ультраправих у Львові – за останній рік можна назвати щонайменше 10 інцидентів, частина з яких надзвичайно жорстокі 

• У червні група ультраправих, серед яких було семеро 16-17-річних та один 20-річний молодик, напала на ромський табір під Львовом. Було вбито 23-річного Давида Папа, йому завдали 15 ножових поранень. Також були травмовані 10-річний хлопчик, його 30-річна мати та двоє 19-річних юнаків, один з яких був братом загиблого. Нападників затримали, найстаршому організатору загрожує 15 років позбавлення волі, решта через неповноліття отримають менш суворі вироки.

• У травні сталося одразу два інциденти – 2 травня побили соціального активіста, добровольця АТО та прихильника «Чорного стягу» Родіона Багаєва, який прямував на просвітницький захід, присвячений соціально-економічним реформам. Постраждалий вирішив не подавати  заяву до поліції, оскільки, за його словами, вона діє неефективно та упереджено, а серед її представників у Львові є ультраправі.

• 17 травня знову стався напад на активістів «Чорного стягу», скоєний групою з 20 молодиків, частина з яких, за свідченнями потерпілих, мають зв’язки з Нацкорпусом та Нацдружинами. Після нападу один активіст потрапив до лікарні. Разом з ним у реанімації опинився перехожий, якому ультраправі «ножем розпороли живіт». Нападників досі розшукують.

травми актифа

Напад на активістів 17 травня. Фото: humanrights.org.ua

• У березні після маршу за права жінок 8 березня сталось декілька нападів на учасників заходу та гостей виставки у Феміністичній майстерні. Один з активістів опинився в лікарні у важкому стані з переломом черепа. Інформації щодо розслідуванні даного інциденту також немає. Активістки Феммайстерні зазначали, що серед ультраправих, які «супроводжували» феміністичний марш, впізнали представників «Правого сектора», «Азова» та «Національного корпусу», які приязно вітались з правоохоронцями.

• У січні на зоозахисну акцію «Екологічної платформи» і «Чорного стягу» проти експлуатації тварин у цирку прийшли члени «Національного корпусу» разом з представниками поліції. Правоохоронці без видимої причини затримала 30 учасників зоозахисної акції, а не праворадикальних провокаторів.

• Також у січні під час лекції про Голокост невідомий кинув димову шашку у книгарню «Є».

• У жовтні 2017 року силовики разом з ультраправими так само злагоджено здійснювали тиск на громадських активістів організацій «Автономний опір»  і «Чорний стяг». СБУ, отримавши ордер від судді-родички одного з головних забудовників міста, проти незаконних дій якого виступали учасники цих організацій, провела рейд з обшуками по домівках останніх та соціальним центрам. Поки силовики затримували активістів і намагались «пришити» їм абсурдні звинувачення, на вулицях ультраправі зірвали запланований марш «Автономного опору».

• У вересні 2017 на Львівському форумі видавців ультраправі погрожували зірвати одразу кількох подій. Так, через погрози скасували презентацію дитячої книжки «Майя та її мами» Лариси Денисенко. «Мені щонайменше прикро за цим спостерігати. Все своє професійне життя я протидію насильству і виступаю за толерантність. Саме така поведінка, на думку щонайменше 15 організацій ультраправого штибу, маркує мене як відьму 21-го сторіччя», – написала авторка.

• Агресивні крайні праві, у тому числі з інших міст, намагалися тоді перешкодити ще одній презентації – книги «Ліва Європа» про досвід боротьби соціальних рухів, профспілок і соціалістичних партій у різних європейських країнах. Проте презентація все-таки відбулася і ніхто з відвідувачів не постраждав – завдяки активним діям декількох десятків людей, що прийшли на захід, у тому числі місцевих лівих активістів.

• Насильницькі дії ультраправих відбувались, на жаль, і в ряді інших міст України – в УжгородіТернополі, Києві, де окрім ромських погромів також ставались напади на студентський Гендерний клуб та акцію пам’яті правозахисників-антифашистів Станіслава Маркелова та Анастасії Бабурової.

c5284319cb3cb27ccfd2932ebf11dac4

Напад на феміністичну акцію в Ужгороді. Фото: goloskarpat.info

Максим Буткевич, співкоординатор проекту «Без кордонів»:

– Звістки про неонацистські напади надходять не лише зі Львова (хоча повідомлення звідти особливо часті та стосуються дуже жорстких подій). Інциденти повторюються з регулярністю, гідною кращого застосування. Безкарність сприяє повторенню нападів – і збільшенню градусу жорстокості. Якийсь час здавалося, що трагедія під час «другого львівського антиромського погрому» змусить поліцію працювати інакше. Але поки ніяких свідчень цього, здається, привести не можна.

Марія Полтораченко, ініціаторка руху проти «Національних дружин»:

– В ситуації, коли нападників часто важко ідентифікувати або навіть визначити чи вони є ідеологічно заангажованими представниками ультраправих організацій, чи це просто група хуліганів, дуже важливою є реакція випадкових свідків, які б змогли зафіксувати на фото та відео хто ж вчинив насильство, які були його мотиви, чи вигукували вони під час нападу якісь образи та конкретні вислови чому вони це роблять. Подібні матеріали дуже знадобляться жертвам нападу, поліції, правозахисникам та представникам ЗМІ, щоб розібратися в ситуації та об’єктивніше її висвітлити громадськості.

Ми і досі боремося за те, щоб напади, особливо із використанням холодної зброї, і, як результат, нанесенням важких тілесних ушкоджень, скоєні на базі безпідставної агресії, яка виникла через ідеологічну упередженість щодо певних етнічних груп або ж активістів громадських організацій, були визначені як злочини на грунті ненависті, а не звичайне хуліганство, оскільки подібне трактування дуже недооцінює небезпеку.

Звичайно, також необхідно одразу викликати поліцію і не намагатися тільки самотушки зупиняти напад, оскільки, останнім часом проти активістів почали відверто застосовувати холодну зброю у вигляді ножів та молотків. Всі ми також знаємо про останні напади на антикорупційних активістів із використанням кислоти та вогнепальної зброї. Тому бачу сенс втручатися тільки у випадку, якщо ви реально оцінили загрози та відчуваєте себе в конкретній ситуації впевнено.

Як організаторка акції проти ксенофобії у Києві, я вважаю, що подібний захід може організувати будь-яка людина, яка не хоче, щоб на наших вулицях панували насильство та беззаконня. Раніше я взагалі не цікавилася особливо громадським активізмом, лише у випадках антизабудовних протестів та, звичайно, Майдану. Коли ж, взимку 2017/2018 в моїй стрічці Фейсбук почалися з’являтися елементи пропаганди ксенофобних та шовіністичних поглядів, відверто провокативне висміювання національної та патрульної поліції та реклама самосудів, вчинені групами молодиків у масках, які чомусь були розміщені на сторінці Los Solomas, як елементи реклами «послуг», вихваляння та залякування, зрозуміла, що у нас і справді є проблема систематичного використання мови ненависті щодо окремих соціальних груп з певними стратегічними цілями. І це справді не просто російська пропаганда, що в нас тут фашисти ходять. На жаль, є окремі організовані групи, наприклад, такі як представники партії «Нацкорпус» та ГО «Національні Дружини», які стабільно пропагують неонацистську ідеологію та використовують древній метод «розділяй та володарюй», аби придушити в людях критичне мислення, тяжіння до співпраці та систематичної роботи над прогресивними змінами. Звісно, це робиться для того, щоб залякати політичних конкурентів та громадських активістів, аби набрати собі голоси на майбутніх виборах, а паралельно ще й втрутитися в загальний «переділ власності» зі своїми силовими «послугами».

Окрім проведення власних громадських акцій незгоди з подібним станом речей  кожен громадянин може писати інформаційні запити аби перевірити діяльність осередків підозрілих організацій у себе в регіоні, збирати докази, звертатися до поліції. Навіть якщо надії немає, просто автоматично це робити, бо люди всюди різні, і, можливо, саме Ваше звернення, саме Ваші докази зможуть радикально змінити конкретну ситуацію та створити прецедент. Також дуже допомагає співпраця зі ЗМІ, правозахисними, громадськими та міжнародними організаціями, які надають свою інформаційну, медійну, юридичну та часом дієву підтримку.

1460249_1514386

Акція проти расизму у Львові. Фото: zik.ua

Активісти ГО «Соціальний рух»:

– Злочини неонацистів стають дедалі тяжчими. Останній жорстокий напад на анархістів у Львові шокував навіть прихильників ультраправих. Відстоюючи своє право різати людей на вулицях, вони навішують на своїх жертв ярлики злочинців та вдаються до геополітичної конспірології. Ультраправим просто соромно зізнатись у власних симпатіях до Гітлера та визнати, що вони намагаються придушити будь-яке інакодумство в молодіжному середовищі. Дивлячись, як швидко в мережі з’явилось «алібі» нападників, стає зрозуміло, що напад був спланований заздалегідь. Що ж «інкримінують» постраждалим? Було озвучено звинувачення у «неправильних» поглядах, при чому не самих анархістів, а інших людей. За версією праворадикалів, навіть переслідувані ФСБ громадські активісти та учасники АТО виявляються ворогами України. Усі ці натягнуті спекуляції – ніщо на фоні серії кривавих нападів, один із яких закінчився смертю рома на Львівщині.

Всім і без зайвих пояснень зрозуміло, наскільки небезпечними є неонацисти. У цьому переконались відвідувачі виставок, кінопоказів та мирних акцій. Що з себе становлять ультраправі та які у них методи донесення своєї позиції, знають постраждалі журналісти та митці. Саме з небезпечного екстремістського середовища наймаються виконавці резонансних злочинів. Ми закликаємо чиновників більше не надавати грошей неонацистам, адже їм доведеться відповідати за діяння вуличних банд. Також ми просимо журналістів не поширювати дезінформацію від праворадикалів, оскільки представники ЗМІ самі можуть стати жертвами ультраправого терору.

Відзначимо, що дивно чути деякі звинувачення від симпатиків «Нацкорпусу». Того самого руху, який періодично опиняється на спільних заходах з європейськими промосковськими фашистами-дугінцями. Проте їм потрібно представити усе так, ніби спроби вбити юних анархістів під викрики «Зіг хайль» – це і є вищий прояв патріотизму. Сподіваємось, що підлий напад з чисельною перевагою не буде вважатись у нашому суспільстві подвигом. Переконати у тому, що суспільству загрожує група анархістів, може лише мегапорція брехні та настирливе бажання у неї повірити. Намагаючись створити порізаним хлопцям і дівчатам агресивний імідж, ватажки С14 намагаються «перекрити» в інформаційному полі десятки нападів ультраправих на мирних опонентів лівих та демократичних поглядів одним-єдиним випадком нападу на учасника АТО з ультраправим минулим, скоєним незрозумілими людьми, що не мають стосунку до українських лівих організацій й тим паче «Чорного стягу».