29 серпня Деснянський районний суд визнав протестні дії водіїв законними.
Майже рік водії Куренівського тролейбусного депо, після того як створили незалежну профспілку, піддавались різним дискримінаційним практикам. Транспорт з несправностями, незручний графік, погрози та шантаж – саме завдяки таким діям керівництву депо вдалось скоротити чисельність незалежної профспілки депо на декілька десятків людей.

Всі порушення водії фіксували, звертались в різні інституції за допомогою у вирішенні трудового конфлікту, але доходило до нісенітниці: листи що писались до КМДА таємничим чином з’являлись у директора депо на столі і той вживав певних дій, аби не усувати порушення, а задля того, щоб усунути “джерело обурення”. Очевидним був конфлікт інтересів: КМДА не хотіло скандалу в депо і заплющувала очі на незаконні дії адміністрації підприємства, водії ж хотіли гідного ставлення до себе.

Тим не менш до гідного ставлення тоді було ще далеко.
Адміністрація підприємства вдалась до виселень з гуртожитку та незаконних звільнень. “Достатніми” підставами для звільнення виявилась помилка медустанови в оформленні лікарняного листа, небайдужість водія до безпеки пасажирів та виявлення прострочених ліків в аптечці водія чи стертих колес тролейбуса на маршруті. Адміністрація депо навіть спробувала скликати нелегітимну переатестацію водіїв але все марно.

Переговори розпочались лише після початку скандального голодування.
Протестна кампанія профспілковців частково досягла своєї мети: людей припинили звільняти з роботи за фіктивними підставами, незаконно виселяти з помешкань, їм почали давати справний транспорт та надали приміщення для профспілкової діяльності. Проте адміністрація намагалась вирішити подальшу суперечку через суд.

Водіїв що залишались в незалежній профспілці було запрошено до суду на слухання справи з “незаконного” голодування. Не вдаючись в подробиці, зазначимо, що справа явно затягувалась самим же позивачем і складалось враження що суд то лише один із способів для впертої дирекції депо “потріпати нерви”. Представник роботодавця вимагав додаткового часу для вивчення аргументів профспілковців, не являвся в суд, а потім взагалі змінився на іншу людину, якій також був потрібен час на ознайомлення з матеріалами справи, що розтягнуло справу на півроку. Чого вартий той факт, що у самій позовній заяві було неправильно вказано імена профспілковців.

Тепер цей фарс в минулому!
Суд визнав: голодування було невідворотною фазою ескалації конфлікту, коли всі спроби мирно врегулювати конфлікт(а їх було безліч) завершувались нічим. Цей колектив продемонстрував не словом, а ділом готовність гарантувати дотримання своїх трудових прав!

Артем ТІДВА,
«Соціальний рух»

Залишити підпис за реєстрацію партії