З кожним таким законом держава залишає за собою все менше важелів впливу на ринок ЖКП. По суті, держава поступово відмовляється від регулювання відносин, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг. Звужується сфера державного регулювання цін на ЖКП. Все більше і більше питань пропонується вирішувати на договірних засадах.

Статистика закону: слово «договір» зустрічається у тексті закону 251 раз, а слово «законодавство» – 48 разів.

У тих випадках, де у відносини між споживачем і виконавцем втручаються органи місцевого самоврядування, простежуються можливості для зловживання.

Наприклад, вартість послуг з управління багатоквартирним будинком визначається за домовленістю сторін, крім випадку обрання управителя органом місцевого самоврядування. При цьому, ціна послуги з управління багатоквартирним будинком у разі визначення управителя органом місцевого самоврядування на конкурсних засадах визначається на рівні ціни, запропонованої в конкурсній пропозиції переможцем конкурсу.

Отже, якщо ви не обрали собі управителя, за вас це зробить місцева рада. За конкурсом. А конкурс може бути «правильний»: один реальний кандидат, який бажає отримати за свої послуги, скажімо, 500 грн/кв.м, та два технічних кандидати, які встановили ціну 1000 грн/кв.м та 2000 грн/кв.м. Вже уявляю собі, як депутати звітують: переможцем визнано кандидата, який запропонував найкращу ціну для споживача. Але чи є така ціна ринковою, чи виповідає вона інтересам, і, головне, можливостям споживача – питання риторичне.

Позитивно можна оцінити встановлення обмежень на розмір пені: не вище 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу. Тобто пеня обмежується 3,65% на рік.

Якщо в законі і передбачаються механізми захисту прав споживача, то вони, скоріше, декларативні, аніж дієві. Панувати на ринку житлово-комунальних послуг будуть організації, що надають такі послуги, та управителі.

Олег Лук’янчиков, к.ю.н., Харків