Новий меморандум чи не вперше передбачає широкий демонтаж трудових прав. Зокрема, передбачено:
1) скасування застарілих норм, які обмежують можливості роботодавця коригувати зайнятість залежно від умов праці (!);
2) скорочення переліку «захищених» категорій працівників до кінця грудня 2018 року (матері, пенсіонери, молодь?);
3) перегляд трудового законодавства для «подолання існуючої жорсткості та кращого його пристосування до потреб сучасного ринку праці» до кінця грудня 2017 р.

Під цим, швидше за все, завуальовано прийняття нового Трудового кодексу, про що вже не раз у цьому році казав міністр соціальної політики. Знову пропонується вирішувати проблеми багатіїв за рахунок бідних, але тепер останні відчують це безпосередньо на своїх правах. Втратити роботу стане простіше, отримати відпустку важче, а відеонагляд стане звичним.

Йдеться про набір заходів, які не принесли результату в Європі. Їх результатом стало не підвищення мобільності робітників чи розвиток підприємництва, а зменшення солідарності та зростання нерівності. На цих наслідках наголошують експерти Єврокомісії, що розробляють «Європейські основи соціальних прав».

Якщо Кабмін обрав такий шлях, то це прикро. Адже в усіх країнах, де погіршення захисту працівників прикривалось антикризовими заходами, це не дало позитивного ефекту.

1)      Лібералізація відносин найму не має стосунку до економії державного бюджету. Більшість реформ у ЄС, викликаних кризою 2008 року, стосувались сфери праці (44%). Але вони не сприяли зменшенню безробіття або зменшенню бюджетних витрат. Найактивнішими реформаторами виступали бідні країни (Греція, Іспанія, Португалія), тоді як найменше змін впровадили багаті країни (Данія, Фінляндія, Німеччина). Спрощення звільнення не відіграє суттєвої ролі в умовах приватизації. Теоретично гнучкість праці у бюджетному секторі може призвести до економії фінансів. Але у цій сфері держава і так широко впровадила строкові відносини (зокрема, для працівників освіти і культури);

2)      Гнучкість шкодить економіці у близькій та далекій перспективах. Маючи змогу легко звільнити працівників, роботодавці обирають види діяльності, які дають швидкий прибуток (торгівля, АПК, мас-медіа). У той же час хиткий характер відносин змушує громадян відкладати на майбутнє і менше споживати. Простота звільнення може навпаки поглибити рецесію: як свідчить досвід окремих країн ЄС, тимчасові працівники втрачали робочі місця вже при перших ознаках спаду;

3)      МОП постійно наголошує на неприпустимості покращення інвестклімату за рахунок трудових прав. Проведені Організацією дослідження свідчать, що зв’язок між економічним зростанням і трудовою реформою дуже слабкий. Вивчивши досвід 63 країни, включаючи найрозвиненіші, МОП констатує відсутність впливу антикризових реформ на зайнятість чи економічне зростання. «Зміни, які послаблюють законодавство про захист зайнятості, ймовірно, призведуть до зворотних результатів для праці», – зазначається у звіті. Згодом і Світовий Банк при складанні рейтингу Doing Business офіційно відмовився від критерію регулювання ринку праці. Отожнення слабкості захисту працівника та зручності ведення бізнесу нині виглядає аморальним;

4)      В умовах, коли бізнес почав адаптуватись до нових соцстандартів, лібералізація стане кроком назад. Уряд звітує про те, що кількість робочих місць зростає, як і купівельна спроможність. Отже, бізнес мав ресурси на це. У попередні роки картина виглядала інакше: приміром, зменшення ЄСВ було спрямовано на прибутки власників, а не ріст зарплат. Тепер же пропонується зменшити вимоги до роботодавців шляхом прийняття зручного для них ТК;

5)      Ухвалення Трудової Конституції на вимогу МВФ суперечитиме принципам соціального партнерства. Міжнародна організація праці радить розробляти трудове законодавство з урахуванням позицій соціальних партнерів. Тоді як у даному разі йдеться про нав’язування волі кредитором. Він ставить вимогу прийняти акт до 2018 року і не ставить це в залежність від переговорів між працівниками і роботодавцями. Це підриває легітимність подібних перетворень. Посилаючись на дані МВФ, експерти МОП вказують на відсутність «статистично-значимого зв’язку між жорсткістю закону про зайнятість та рівнем зайнятості». Історія знає не так багато випадків, коли реформа трудового законодавства ставала політичною вимогою МВФ. Ці приклади навряд чи можна назвати вдалими. Зокрема, йдеться про меморандуми з Росією та з Грецією. У Росії це означало кінець профспілкового руху, а Греції це не допомогло зупинити кризу.

Також у Меморандумі побічно говориться про намір зберегти політику дешевої робочої сили та прискорити деградацію соціальної сфери:
- відв’язати колективні договори від показника мінімальної зарплати. Це означатиме, що на окремих підприємствах зарплата не буде зростати одночасно з мінімальною. Явище «децентралізації колективно-договірного регулювання» критично оцінюється у Європі. Не виключено, що наступним кроком стане можливість призупинення дії окремих трудових прав за допомогою колективних договорів;
- дана обіцянка утримуватись від підвищення мінімальної зарплати у 2017 році та ймовірно у 2018-му. Фонд оплати праці держслужбовців складатиме близько 11,3% ВВП, тому уряд обіцяє його зменшити. Звичайно ж, за рахунок медичної, освітньої та пенсійної реформ, тобто на шкоду суспільству (до кінця 2017 р. кількість бюджеників зменшиться на 4%). «Більш гідні» зарплати анонсовані лише для працівників створюваної фінансової поліції;
- до травня буде проведено «комплексну пенсійну реформу», що включатиме «збільшення ефективного трудового стажу для виходу на пенсію»;
- забезпечено «повну лібералізацію тарифів на газ», що потребує окремого дослідження;
- передбачено ліквідувати спрощену систему оподаткування для ФОПів до 2018 року.
Замість усього цього – легалізація видобутку бурштину.

Чергова пенсійна реформа викликала б широке обурення, тоді як міністри сподіваються, що про шкідливість Трудового кодексу та інших неоліберальних новацій населення нічого не знає. Народ має висловити своє невдоволення, показавши, наскільки помиляється еліта у своїх прогнозах. Найближче засідання профільного комітету ВР пройде 15 березня.

 

Віталій ДУДІН,
«Соціальний рух»