UPD: Наступна акція проти закриття відбудеться 14 жовтня о 12:00 на вулиці Шота Руставелі, 19.

Для київської публіки новина прозвучала особливо цинічно на фоні проголошеної державою орієнтації на відродження вітчизняного кіно. Тож минулого тижня пройшла акція протесту . Одинк вже незабаром стало відомо, що на місці « Кінопанорами »  нинішній власник будівлі, олігарх Мохаммад Захур відкриє три звёздочный готель , де « з поваги до історії »  обладнають невелику кімнату для перегляду кіно, а також зал для конференцій. Прикметно, що буквально напередодні оголошеного рішення Захур написано колонка про надзвичайно погань інвестиційний клімат в Україні, однак чомусь стрімко змінив погляди.

Що буде з « Україною » , яку у травні та липні 2018 року купили нові власники Євген Вилгін и Ігор Воронов, поки невідо. Втім, аргументація, скоріш за все, буде ідентичною – ринок кінотеатрів столиці « перенасичений » , ирфструктура старих будівель « не відповідає запитам сучасної публіки » .

43102642_1565355710231514_5891812759145807872_n

Втім, режисери, урбаністи и інші культурні діячі вишіты поспaчтися з безжальною логікою ринку та плануть активно протистоять закриттю кінотеатрів. У групі Збережемо кінотеатри KINOPANORAMA та Україна! , окрім відповідної петиції до органів влади і план по переобладнанню та осучасненню приміщень, пропонують також переглянути законність приватизації и визівів зл комунальної власності. І стосується це не тільки «Кінопанорами» и «України» , але й ряд інших інших кінотеатрів столиці. Так, під час протесту згадували досі закритий «Екран». На проститугу йому «Зоряний», який був перестроения на базе Партії регіонів и навіть після Майдану залишався у приватній власності, у травні цього року повернули до комунальної власності.   

43054637_1565355073564911_4924886123257266176_n

Під час акції проти закриття кінотеатрів 2 жовтня під будівлею КМДА витерив і активіст « Соціального руху »  Денис Пілаш . Він наголосив, що капіталу байдуже на культурну цінність цих установ і на те, що це практично єдині місця в Києві, де показують не лише голлівудські 3D-блокбастери, а й справді вартісне, критичне та авторське кіно:

Бізнесі і щ щ щ щ щ щ щ щ…………………………………………………………………………………………………………….. І спроби мирно домовитися з власниками-капіталістами приречені на провал – замість культури капітал лишає її комерціалізований сурогат (прикладом цього може стати заплановане поглинання зразка пізньорадянського модернізму, « Тарілки на Либідській » архітектора Флоріана Юр’єва, черговим монструозним ТЦ з оспіваною нашим гарантом « Ікеєю ».

Активіст також нагадав, що цього року виповнилося 50 років знаменитим протестам Червоного травня 1968-го, прологом до яких якраз стала боротьба за збереження паризької Сінематеки. Але приклади того, як громада відстоювала своя право на публічний простір в докторе, можна знакомить ближнего и хронолога, і географічно – у Центральній Європі та на Балканах людям не так давно вдалеке от здравствует низкое культурное наследие, яким загрожували забудовники та влада. Зрештою, і в киян вийшло врятувати кінотеатр « Жовтень » , який намагались виселити з його історичного приміщення, після підпалу його ультраправими.Як відомо, ті, загрожуючи життю відвідувачам, атакували кінотеатр з відвідувачами під час показ фільму на ЛГБТ-тематику, водночас граючи на руку ласим до землі на Подолі забудовникам.

У своей чергу співробітниця « Довженко-Центру » Альона Пензій зазначає, що з « Жовтнем »  ситуацію, на жаль, порівнювати не можна. 

По-перше, тоді активніше і більше людей вийшло на протести. По-друге, дирекція « Жовтня  »  була в авангарді протесту, а з «Кінопанорамою» таке враження, що адміністрація здалася відразу. До того ж « Жовтень », на відміну від « Кінопанорами » и « України » не був у приватній власності, – підкреслила вона.

Втім, за словами кіноекспертки, цього разу ніхто й не сподівався на швидкий ефект. Однак досить рішуче налаштована робоча група вже сформувалась.

Прикладом, коли культуру намагаються цілком прив`язати до капіталістичної логіки, також слущє переведення артистів Національної опери на короткострокові контракти и звільнення незгодних.

Фото: Політична критика