Які результати голосування?

90% зі всіх людей, яким вдалось проголосувати, проголосували «за» під час референдуму за проголошення незалежності Каталонії. Озвучуються цифри в 2 200 000 людей, що взяли участь у голосуванні – це 42% деліктоздатного населення регіону. Голосування забезпечували близько 2000 дільниць. З них 1300 це школи і коледжі, але силами 20 тис. поліцейських гвардійців було закрито 92 великі дільниці – результати голосування на них були вилучені силами поліції.

Як ти оцінюєш дії поліції?

Поліцейська спецоперація під назвою «Анубіс» робила ставку на вилучення виборчих урн силами місцевої (каталанської) поліції МОСУС, яка мала до того ж закрити виборчі дільниці. Але МОСУС, прийшовши на дільниці, стежили за дотриманням громадського порядку. Ніякі урни ними не забирались. Вони, певне, й не змогли б їх забрати, адже вони прибули на місця, коли дільниці були вже із чергами. Ще до їхнього прибуття – від самого ранку – 10% виборчого цензу вже були на дільницях. Деякі люди прямо там ночували.

Рядові менти зізнались, що ніякого централізованого плану не було. Їх просто послали в один момент відбирати урни у місця, де було вже близько мільйона людей. Двадцять тисяч поліцейських фізично не змогли б виконати таке завдання.

Чому така явка?

Поліцейські сили Іспанії зіграли свою роль у великих містах. Наприклад, не вся Барселона змогла проголосувати. По-перше, в такому великому місті відсотково явка була нижча, аніж в глибинці. По-друге, якщо великі дільниці закрити, то зросте кількість людей, яким ускладнено доступ до волевиявлення.

Як реагували на це каталонці?

Женералітат хитро поступив: вони вирішили не прив’язували голоси до місця прописки – ідентифікуючий документ, наприклад водійські права, фіксувались і у базі зазначалось, що людина проголосувала.

Чи відбувся 3 жовтня анонсований загальний страйк? Хто його підтримав? Як до страйку поставились роботодавці? Чи відбувся локаут?

Так, сьогодні був страйк. Не можна сказати, що зупинилась більшість підприємств, але масштаб був значний. Страйк охопив найорганізованіші сфери – ті, де ліворадикальні й анархістські профспілки тут традиційно найсильніші. Зупинку транспорту було складно не помітити. Наприклад, поїзди ходять нерегулярно, електрички трапляються раз на 40 хв – в цій галузі сильна синдикалістська профспілка CGT.

Роботодавці теж підтримали страйк – 80% Женералітату страйкує. Клуб «Барса» страйкує – його начальство підтримує індепендитизм.

Я б не сказав, що страйк класовий – він політичний.

Більшість знайомих мені пострадянських людей вийшли на роботу, бо не підтримують рух.

Був масовий мітинг?

Так, був страйк. Багато кого було: робітники, капіталісти. Ліберальні блогери писали: «дивіться, яка в нас чудова країна – всі разом – банкіри на вулиці кричать анархістські гасла, анархісти стоять кордоном між натовпом і поліцією, щоб не було провокацій».

Сьогодні було 300 тис. у Барселоні. В менших містах теж багато людей. Наприклад, маленьке містечко Манреса – розміром з Білу Церкву – зібрало мітинг, що нараховував 19 тис маніфестантів.

Як ліві реагують? Чому саме так?

ПОДЕМОС займає позицію миротворчу. Зараз поясню чому.

В Іспанії відбувається підйом націоналізму. Навпроти будинку мого друга повивішували прапори Іспанського королівства. На матчі «Реал Мадрид» фанати скандували “Jo so ešpanioleš” (я іспанець!).

Серп і молот в Каталонії

Населення Іспанії активно дивиться TV, де невгамовно працювала пропаганда. Я слідкував за англомовною та іспаномовною пресою. «Ель Паіс» (найпопулярніша газета Іспанії, близька до «старих лівих» із «Соціалістиної партії») виступала проти ідеї незалежності, висвітлюючи ці події дуже суб’єктивно. І це лише помірковано-прогресивна, доволі лівоінтелектуальна газета…свого часу вони і ПОДЕМОС критикували в різко негативному ключі…

Я вже не кажу про «Ель Мундо» (газета «Народної партії») та «АБС» (праві консерватори).

Телеканали належать магнатам, а ці, звичайно, проти незалежності цього індустріального регіону Іспанії. До слова, коли ПОДЕМОС був на вершині популярності, то телебачення цілодобово показувало Венесуелу. Мовляв, «голосуєш за ПОДЕМОС, буде як у Венесуелі». «А шо про Венесуелу думаєш?» – це стандартне популістське питання, типу в Україні «як ти ставишся до війни?»

Про Венесуелу кажуть, що там можуть прямо на вулиці пограбувати і вбити: підійти з ножем та зі словами «давай куртку»: не даш – заріжуть, даш – теж заріжуть.

Наскільки можна ці події порівнювати з Майданом?

Євромайдан у Києві проходив переважно в центрі. Це підживлювалось фейками з усіх сторін, медійними вкидами. А тут TV займає однозначну позицію. Масовий народний рух у Каталонії не концентрується в одному місці. В багатьох місцях мітингували широкі маси людей: хтось збирався перед поліцейськими установами на знак протесту, трактористи перекривали дороги, створюючи барикади. На кожному районі проходять постійні асамблеї.

До заїзждженого слова “самоорганізація”. Що треба зазначити, Каталонія відома дуже великою організованістю населення – незчисленна кількість організацій, ініціатив, асоціацій, каталанські лінгвістичні спілки, культурні, спортивні (славнозвісні «Кастелерс» – гімнасти, що будують живі споруди з людей), рух проти джентрифікації і туризму, волонтерські ініціативи допомоги біженцям, профспілки, студенти-комуністи, купа організацій від  ліворадикальних до поміркованих, ліві партії «Esquerra Republicana» (Республіканська лівиця Каталонії) та CUP (Кандидатура народної єдності) – громадянське суспільство в грамшіанському сенсі. Ситуація, м’яко кажучи, відрізняється від української, де громадянське суспільство обслуговує місцевих капіталістів та західні фонди. Українські громадські організації найчастіше фінансуються не членами, а з закордону, що є скоріше іноземною імітацією громадянского суспільства через грантові НУО.

Асамблеї Каталонії
В Каталонії великі бізнесмени теж можуть підтримувати громадські ініціативи, але скоріше як спонсори «Дня міста» чи чогось такого і в подібних заходах ледь не в обов’язковому порядку будуть присутні прогресивні месседжі. Середній каталанець – бойовий соціал-демократ, який плюється навіть в бік «Соціалістичної партії».

Тут ці структури боролись роками і зараз зійшлись в одній точці боротьби за прогресивні зміни. Тут присутній і націоналізм – ним і патріотизмом легко піднімати маси – але тут люди кажуть, що ідея в тому, аби більш прогресивне суспільство будувати. Так – республіці, ні – середньовічній монархії.

Люди телефонують одне одному і кажуть «я пішов і проголосував за республіку». Карикатурного іспанція прийнято вважати «дрімучим», бо він за заборону права на аборт, симпатизує монархії, дивиться кориду, у якій знущаються над тваринами.

Наскільки це відповідає дійсності? Росіянина карикатурного в нас теж зображають сліпим симпатиком путінського мракобіссся. Але по суті в Україні достатньо свого мракобісся.

Тут інша структура організацій (інституцій) та інші традиції. На хвилі Майдану можна було почути «от ми, як схочемо, то будь-якого нерадивого керівника держави стопами Януковича відправимо», – але ж зараз Україна ухвалює реформи, про які Янукович міг лише мріяти.

Є поодинокі спроби пояснень «патологічності» Іспанії, але етнічного націоналізму немає, ексклюзивної дискримінації немає, навпаки, каталонізм підкреслює свою інклюзивність і відкритість. Підстав для націоналістичного мракобісся немає. Каталанська мова тут домінує – куди більше? Забороняти іспанську ніхто не стане – тут всі звикли, що півкраїни не говорить каталанською. Сумніваюсь, що будуть наїзди на іспаномовну частину суспільства.

Політична реакційність тут безпідствавна: більшість прогресивно налаштована і громадські структури це відстоюватимуть.

Щодо мігрантів – тут до них традиційно ставляться добре. В березні 2017 року 300 тис маніфестантів вимагало приймати більше біженців. В Барселоніи маса програм з облаштування біженців-мігрантів.

Оголосить парламент незалежність чи ні?

На 9 жовтня планують оголошувати. Просто незрозуміло як це робитиметься. Декларація нічого не буде значити для початку, важливо розуміти як будуватиметься політичне керівництво. Маси дуже радикалізовані і організовані. Вони тиснуть на політичне керівництво. Але з політичних сил чітко за негайне проголошення незалежної республіки лише ліва партія CUP.

З іншого боку, не видно симптомів того, що центральний уряд готовий іти бодай на найменші поступки. Принаймні у відновленні дії скасованих ним пунктів Статуту Каталонії чи розширення самоврядності регіону (Країна басків свого часу отримала податкову незалежність). Варіант (кон)федералізованої та республіканської Іспанської держави, який відстоює ПОДЕМОС,  влаштував би багатьох каталонців, та влада прагне за будь-яку ціну зберегти Іспанію унітарною та монархічною.

Catalonia Independence demonstration in Zurich

Акція солідарності з Каталонією

Які наслідки взаємодії лівих в Іспанії та Каталонії? Чи впливає націоналістична пропаганда на солідарність, чи все ж можлива соціальна солідарність?

В Іспанії відбувається зараз підняття стихійного націоналізму. Ультраправі іспанські націоналісти, які були в маргінальному положенні останні 35 років, сиділи в підпіллі з часів свого невдалого військового перевороту 1981 (Іспанія – одна з небагатьох європейських країн без парламентської ультраправої / правопопулістської партії), піднімають голову, зігують, критикують уряд справа – «треба було каталонців жорстко придусити».

Ліві в незручній позиції. Але й уряд в незручній позиції: вони робили все проти себе. Крайні праві імовірно з’являться як політсила, чого Іспанія не бачила з часів диктатури: в них велика соціальна база і частина капіталістів радо в цей проект вкладеться. В Іспанії це може негативно вплинути на лівий рух – їх звинувачиватимуть в зраді. Але не забуваймо що ліві є – вони одержують понад 20% на виборах до парламенту, вони чисельні в Мадриді (робітничий південь Мадриду прогресивніший, а буржуазна північ – більш реакційна), який, як і Барселону, очолює ліва мерка, і в інших великих містах.

«Народну партію» і уряд Рахоя всі зневажають, а їхні дії вважаються основною причиною масовості ідеї референдуму. Ліві мають право критикувати владу зліва: «погляньте, що уряд накоїв своєю корупцією, погляньте на еліти, що залишились з часів Франко, монархія це не республіка… уряд – у відставку»

Думаю, що в парламенті буде криза, але в лівих відкривається простір до дій.

Ліві зайняли досить хорошу позицію – солідарність із самовизначенням, із маніфестантами. На центральній площі Мадриду відбулась декількатисячна маніфестація на підтримку каталонців.

Залишити підпис за реєстрацію партії