Інфографіка, що мала розповісти про «міфи» щодо «ціни на газ в Європі й Україні», насправді засвідчила цинізм міністерства, адже Україна належить до країн, де майже вся зарплата йде на оплату комунальних послуг.

Якщо припустити, що дані правдиві, то влада вчиняє маніпуляцію. Аргумент для підвищення тарифів є брехливим, оскільки не враховує ключового чинника – рівня соцстандартів, зокрема, середнього розміру зарплат. Дивно, що «соціальний» міністр опікується проблемою «недостатньо ринкових тарифів».

Україна – майже єдина у Європі, де середня зарплата нижче вартості 1000 кубометрів природного газу. У розвинених країнах ЄС зарплати приблизно удвічі вище газових тарифів. В Україні та Молдові – навпаки. Деякі факти:

- в Україні ціна газу – $257, в той час як зарлати найнижчі в Європі ($139);
- найдорожчий газ у Швеції – $1372. При цьому зарплата сягає $2578;
- найнижча ціна газу – у сусідній Білорусі ($146). Зарплата там вище української: $269;
- найдоступніший газ у Данії: зарплата ($3100) перевищує у 3,5 рази ціну на газ ($894).

Лише у двох країнах Європейського Союзу зарплати не дотягують до ціни газу. Однак співвідношення не настільки критичне, як вітчизняне:
- у Болгарії найменша у ЄС зарплата ($382) при ціні на газ 457$;
- у Португалії зарплата становить $1001, а ціна газу – $1154.

До такого стану призвів конфлікт інтересів: рішення про заморожування соцстандартів в Україні приймають ті ж особи, що встановлюють тарифи або є роботодавцями.

Демагогія Міністерства посилює соціальну напругу. Це виглядає особливо загрозливо у світлі наміру й надалі підвищувати тарифи та урізати субсидії (адже на них може претендувати до 100% населення). Встановлення низьких тарифів навпаки зняло б необхідність субсидування і стимулювало б зниження собівартості компослуг. З іншого боку, боротьба за підвищення зарплат стає питанням виживання.

Віталій ДУДІН,
«Соціальний рух»