Французький історик Ерік Онобль зробив об’єктом своїх наукових студій революцію 1917 року. Він вивчає як історію самих революційних трансформацій, так й історію подальшого сприйняття цієї події – схвалення, критики, засудження. Ерік зосередився на соціалістичних експериментах в Україні (сільськогосподарські комуни, що виникли в 1919 році) та інтерпретаціях подій, що розгорнулися на руїнах Російської імперії, на батьківщині науковця – тобто у Франції. Зараз Ерік працює в київських архівах, а вчора виступив перед аудиторією з доповіддю «Як відзначали століття революції 1917 р. у Франції: історіографічна дискусія та політичний підтекст». 

Нині французька історична наука повертається від антикомуністичного тоталітаристського пафосу, що панував у 1990-х рр., до ретельнішого вивчання низових рухів, які постали в 1917 році та мали потужний егалітарний і лібертарний вектор, та з’ясування факторів, що спричинили деградацію соціалістичного проекту. Суспільно-політичне сприйняття ж змінилося радше в зворотному напрямку: від публічних вшанувань, як у 1989 році, до використання «більшовизму» як негативного ярлика до своїх опонентів. Ті політичні сили, для яких відзначання річниць Жовтня лишається частиною партійної традиції, сьогодні перебувають на маргінесі політичного життя Франції. Але водночас у повітрі витає запит на ґрунтовні перетворення, на вихід з глухого кута сьогодення: навіть неоліберальний президент Еммануель Макрон, ще будучи кандидатом, випустив програмну книжку під назвою «Революція».
Повне відео лекції можна подивитися на сторінці «Vector:media»