Дана ліва організація була активним учасником вуличних акцій. В минулому вона мала свою представницю у Європарламенті. Він розкрив особливості побуту французів під час усезагального страйку (grève générale) і як культурний рівень допомагає їм пережити тимчасові труднощі. Французькі товариші відповіли, як футбольний чемпіонат вплинув на класову боротьбу, чому 1,5 млн на вулицях – це мало і в якому становищі опинився пропутінський «Національний фронт». Спілкування мало місце ще в розпал протестів та чемпіонату Євро-2016, тому низка висновків представляють особливий інтерес – з плином часу вони підтвердились.

Мовчання профспілок

- Трудова реформа ослаблює усі види захисту. Зокрема, зменшується розмір допомоги по безробіттю, а колективні договори можуть отримувати пріоритет над актами законодавства. Таким чином, роботодавці на локальному рівні можуть добитись звуження прав всупереч закону.

- З часу обрання президентом Франуса Оланда профспілки не пропонували жодних кроків по захисту від держави і роботодавців (а точніше «створювачів безробіття», як їх більше личить називати). Така поведінка мала деморалізуючий вплив на робітників. Це розбалансувало спввідношення сил: працівники постійно терпіли удари, але протестів не було.

Обмежена масовість

- Усім було видно, що робтничий клас став жертвою політики Уряду. Тривалий час мовчали усі профспілки, але пізніше вони побачили, що апатія набридла і невдоволення наростає. Аж потім з’явився заклик виходити на вулиці і робітники масово вперше за чотири роки вийшли на вулиці.

- Акції, організовані найбільшою профспілкою CGT, збирали від 300 тисяч до 1,5 млн чоловік. Це мало й багато водночас. Протести на вулицях є дуже помітними, але вони влада має можливість стверджувати, що це далеко не більшість народу. При цьому результати соцопитувань сівдчать, що 65% працівників проти трудової реформи (вони визнають, що закон погіршить їхнє життя, але вони не беруть участі). Така пасивна підтримка не дозволяє перемогти.

Сила солідарності

- Особливістю нинішніх протестів є масова підтримка молоді – мобілізувались студенти, школярі та гімназисти. Безліч людей беруть участь у подібних протестах уперше. Вони нарешті задумались про своє майбутнє.

- Протести дозволили знову відчути силу профспілок, зокрема, транспортників. Без робітничого класу нічого неможливо і ніщо не працює. Така атмосфера створює сприятливий грунт для лівої агітації.

- Були випадки, коли нафтовики заблокували вивезелення палива із баз, що спровокувало дефіцит. ЗМІ писали, що в Нормандії люди ледь не бились за паливо. Гадаю, що це фейк. Я бачив інше. Працівниця заправки пояснювала власникам авто, що подача бензину буде знижена. 40 чоловік висловили бажання дочекатися своєї черги. Приміром, я простояв 1 годину 20 хвилин. Люди спокійно сказали,що вони поставилися з розумінням.

Євро-2016

- Як вплинув футбол на протести? Гадаю, що французи люблять футбол не менш, аніж ваші громадяни. У суспільстві ширились заяви про те, що під час чемпіонату не слід протестувати. Але ж проблеми залишаються! Раніше нас намагались відволікти від боротьби під приводом анти-терористичної операції (АТО). Що буде завтра? Вони знайдуть нові приводи.

Національний фронт

- Ультраправий «Національний фронт» опинився у складному становищі. Партія не брала участі у кампанії проти трудової реформи. Серед виборців Марі Ле Пен 75% симпатизували протесту. Адже їхня головна соціальна база – обдурені жебраки. За нинішніх обставин, Ле Пен мовчить. Це привід звернутись до її електорату: «Бачиш? Вона нічого не пропонує. Ле Пен живе у дорогому маєтку. Вона з іншого світу і не розуміє ваших проблем!».

- «Нацфронт» звів стіну між собою та своїми виборцями. Але навряд чи вони розпадуться. Авжеж сьогодні буржуазія не потребує фашистської партії, покликаної зломити робітничий клас.

- Ле Пен хоче все більше сподобатися капіталістам. Для цього вона критикувала профспілки за е, що вони ніби ставлять під загрозу країну. Ультрапаві намагаються використати гнів обиівателів, які терплять певні незручності від страйків. Але цьому разу їм не щастить. Якщо автобус не прийшов, то люди все одно симпатизують робітничому руху.

«Нічні стояння»

- Ініціативу «Нічні стояння» (Nuit debout) ми не вважаємо революційною. Серед них переважно адвокати, дрібні підприємці та інші люди з гнучким робочим графіком. ЗМІ створили навколо них значний резонанс, але це пояснюється тим, що і серед журналістів чимало учасників даного руху.

Результат

- Чи настане перемога? До останньої ноти концерту, ти не знаєш, чи будуть аплодисменти.

- Нагадаю, що у 2007 році «закон першого найму» скасували вже після його ухвалення у другому читанні, адже протести продовжились.

Також по темі:

Трудовий кодекс порушує Конституцію. Геть ТК! (ЗАЯВА)