Презентація звіту Doing Business-2018 вказує, що розрекламовані реформи не приводять до суттєвих змін у плані легкості ведення бізнесу. У таких життєво-важливих сферах, як правосуддя, міжнародна торгівля та отримання кредитів за рік не становище не покращилось. При цьому здійснені реформи можуть посилити нерівність через зменшення податків чи загострити проблему хаотичного будівництва.

1. Про європейські соцстандарти залишається мріяти. Рівень зарплат некваліфікованого працівника (касира супермаркету) досяг $133,8. Завдяки виведенню зарплат із тіні за цим показником Україна у регіоні обігнала Молдову ($110), хоча й не досягла рівня 2014 року ($147). Порівняний рівень зарплат в країнах, де нижчий рівень ВВП на душу населення, приміром, у Пакистані ($129). В усіх інших країнах Європи доходи вищі. Щоправда, впали зарплати у Білорусі ($156,9), хоча загалом ця країна займає вдвічі вищі позиції у рейтингу (38 проти 76). Історичного антирекорду досягла Грузія, зарплата зменшилась до $17. Країна зайняла найвищу місце – 9-те; за це її лицемірно назвали реформатором, «що сприяє прискоренню всеосяжного та сталого розвитку». Показово, що Грузію випереджає у рейтингу Норвегія (8), що залишається світовим лідером із зарплатою $3286.3 та здавалось би ворожим до власників регулюванням ринку праці.

Разів десять у дослідженні повторюється наступне: «Реформи, що впливають на індикатори регулювання ринку праці, включені тут, але не впливають на рейтинг щодо простоти ведення бізнесу». DB надає інформацію про трудове законодавство, але його стан не впливає на місце у рейтингу. Всупереч неоліберальній демагогії, наше трудове законодавство не таке вже й обтяжливе для підприємців. Малоприємно, що Україну віднесено до держав, де відсутнє правило про рівну оплату за працю однакової вартості (таку норму ввела цьогоріч Албанія, а всього таких країн 40,5%). Таким чином, гендерна нерівність у нас вважається законною. У нас не потрібно повідомляти державний орган про звільнення працівника як в Іспанії. Немає і збільшення вихідної допомоги для працівників з 5-ти і 10-ти річним стажем роботи. Українці мають відпустку у 18 робочих днів, що виглядає мало на фоні Польщі (22), Франції (30) та Фінляндії (30). У нас нема обмежень на максимальну тривалість строкових договорів. У звіті (с.206) зазначається, що «недостатнє регулювання праці також може мати негативні наслідки, наприклад, створення небезпечного робочого місця або підриву якості життя працівників». Це дуже актуально для України, яка дерегулює сферу охорони праці.

2. Зменшення податкового тиску на багатих підвищить соціальну нерівність. У цьому році Україна «офіційно» стала країною з найменшими податками у регіоні (сукупне навантаження 37,8%). Зокрема, «сподобалось» Світовому банку встановлення уніфікованої шкали єдиного соціального внеску (ЄСВ) на рівні 22%. У реальності податковий тягар є ще меншим завядки офшоризації. Нобелівський лауреат Джозеф Стігліц у праці «Ціна нерівності» доводить, що прогресивне оподаткування сприяє більшій зайнятості та подоланню нерівності. Зменшення прогресивності або ж її скасування веде до дефіциту бюджету, а не пожвавлення економіки. Свіже дослідження МВФ вказує, що прогресивні податки можуть навіть сприяти економічному зростанню, а їх вплив на подолання нерівності взагалі незаперечне.

DB-2018

3. Доступ до правосуддя – лише у заможних. У світі методологія дослідження піддається критиці: намагання зробити процеси швидшими і включаючими менше процедур може відбитись на якості рішень. Проте в Україні цей показник має чіткий соціальний вимір. Як виявилось, витрати на судовий захист в Україні найвищі у регіоні і аж вдвічі більші порівняно з багатими країнами ОЕСР (46,3% від ціни позову проти 21%). Згідно даних, 25% від ціни позову у господарських справах потрібно віддати юристам. Вищий показник у Європі хіба що у Великобританії (35%). Навіть у США він нижчий і складає 14,4%. За таких умов малий підприємець задумається, чи варто йти до суду. Надмірні витрати на адвокатів спричиняють низькі оцінки в рейтингу, хоча гонорари – це вже наслідок дії законів вільного ринку. За такого рівня витрат можна лише прогнозувати, до чого призведе адвокатська монополія. Юридичної освіти буде недостатньо, щоб здійснювати представництво у суді. Відносно швидкий розгляд справ пояснюється тим, що комерційні справи розглядають господарські суди. У західних країнах ці терміни триваліші для бізнесменів, однак коротші для працівників, адже там є спеціалізовані трудові суди. Таким чином, у нас є швидке, але дороге правосуддя, для бізнесу. Для найманих працівників судовий захист украй неефективний: приміром, догана знімається сама через рік, тоді як її оскарження буде явно довшим.

4. Реформи, у яких досягнуто успіху, мають побічні ефекти. Скажімо, спрощення реєстрації нового бізнесу – це не завжди благо. Зловмисники нерідко створюють фіктивні підприємства без досвіду роботи. Підприємцям радять перевіряти, як довго існує контрагент: реєстрація компанії за кілька тижнів до угоди не характеризує суб’єкта позитивно. ДФС відносить «новостворені» підприємства до ризикових суб’єктів господарювання на рівні зі «сплячими». Доступність кредитів у нас досягається за рахунок посилення прав кредиторів. Спрощення будівництва у нас відбулось, зокрема, через зменшення внеску на розвиток соціальної інфраструктури міста. Якщо жителі міст все частіше скаржаться на забудови, то для Світового банку, це навпаки плюс. Повне скасування внеску не факт, що підвищить Україну в рейтингу, але породить корупційні та бюджетні ризики.  Також побутує думка, що намагання відповідати індексам зручності для бізнесу, вираженим в арифметичних показниках, поглиблює нерівність.

5. Непопулярні реформи знижують мотивацію до праці, але не підвищують індекс інвестиційної привабливості. Зокрема, жодного впливу не справляє пенсійна та медична реформи, хоча наші експерти вважають навпаки. Головні механізми пограбування, що вигідні буржуазії – це зниження податків. Не змінить ситуації й новий Трудовий кодекс, як здавалось міністру соцполітики. Це не так вже тому, що критерій регулювання ринку праці вже давно не входить у оцінку Світового банку. Більше того, Світовий банк оцінює окрім гнучкості регулювання ще й якість робочих місць (Job Quality), що має сприйматись як факультативний показник. Можливо, добросовісному бізнесу буде зручніше працювати там, де такі стандарти існують.

Загалом напрошується висновок, що держава загралась в дерегуляцію. Масштабні зміни останніх трьох років не призводять до зростання економіки, а лише шкодять добробуту працюючого населення. Навряд чи від змін у захваті й малий підприємець. Замість того, щоб розвивати бізнес, треба розкривати потенціал людей праці. Продуктивність праці знижується сьогодні через низькі зарплати, роботу не за кваліфікацією та незаслужену винагороду топ-менеджменту.

 

Віталій ДУДІН
«Соціальний рух»