Україна зайняла у рейтингу 83 місце із 189 країн. З доповіді можна зробити п’ять критичних висновків.

1. Зарплата в Україні стала найнижчою у регіоні. Всі сусідні країни мають вищий рівень оплати праці (найвищим він є у Польщі – $545). У доповіді BD-2015 мінімальна зарплата в Україні складала $147.69, а вже у DB-2016 – $119.63. У якості мінімальної зарплати дослідниками береться заробіток 19-річного касира в супермаркеті з річним досвідом роботи (визначена ж законом «мінімалка», як правило, є нижчою). Україна продовжує небезпечну політику, роблячи ставку на дешевизну праці у якості головної «приманки» інвесторів. Це зменшує попит і не стимулює підвищення кваліфікації працівників. Відзначимо, що регулювання ринку праці офіційно не впливає на місце у рейтингу, хоча і слугує додатковою перевагою в очах бізнесу.

2. Зусилля української влади спрямовані виключно на прискорення започаткування бізнесу (+40). Тоді як правильним курсом було б стимулювати створення робочих місць не «взагалі», а в певних пріоритетних галузях, пов’язаних з інноваціями. Забезпечити розвиток економіки може лише активна роль держави у збільшенні зайнятості та політика дорогої робочої сили. При цьому за таким параметром як доступ до кредитів Україна втратила 2 позиції. У плані примушування до виконання контрактів (під цим розуміється правосуддя) не відбулося жодних змін, не зважаючи на розрекламовану судову реформу.

3. Рейтинг вкотре свідчить, що зручність для бізнесу не є індикатором рівня життя, а часто навпаки. Бідні країни можуть зайняти високі позиції лише за рахунок відмови від суверенітету та зниження соцстандартів. Часто можна почути, що нам потрібно переймати досвід Грузії (24 місце). У цьому плані нам дійсно є куди падати – мінімальна зарплата там складає $24.7. Мабуть, коли Україна займе 1 місце в рейтингу Doing Business, то зарплата дорівнюватиме $1.

4. Підняти рівень життя і стати на шлях стійкого розвитку можна лише порвавши з неоліберальними рекомендаціями. Нерідко розвинені країни забезпечують високий рівень життя і водночас вважаються сприятливими для інвестування. Словенія у 2011 році відкинула підвищення пенсійного віку, провівши референдум, який охрестили «популістським», і посідає 29 сходинку (мінімальна зарплата – $1,033.23). Ісландія провела у 2010 році референдум про списання зовнішнього боргу, після чого багато скептиків прогнозувало зменшення інвестпривабливості. Проте Ісландія займає 19 місце, а зарплата там складає $1,743.48. Нарешті Норвегія, у якій 52% економіки контролює держава, посідає і взагалі 9 місце із зарплатою у $3,721.60.

5. Авторитаризм і ліберальна економіка сумісні. Ще одна тенденція, яка можна відзначити – слабкий зв’язок між ринковими реформами і громадянськими свободами. Так, досить авторитарні за своїм політичним устроєм країни зайняли більш високу позицію, аніж Україна: Росія (51), Білорусь (44), Угорщина (42) і Казахстан (41). Таким чином, DB схиляє до думки, що сильна вертикаль влади є сприятливою для власників.

Подальше слідування неоліберальній логіці зробить український народ ще більш залежним від вітчизняного олігархату та транснаціональних корпорацій. Першим кроком до розвитку України має бути відмова від нав’язаних в інтересах капіталу критеріїв оцінки прогресу. Досить гнатися за визнанням від експлуататорів!

Життя людей цінніше за прибуток!