До парламенту внесено проект Закону про внесення змін до Кодексу законів про працю України (щодо заборони залучення одиноких матерів до нічних, надурочних робіт, робіт у вихідні дні і направлення їх у відрядження) №10255. Його автором виступає народний депутат Юрій Мірошниченко. Завданням законопроекту є заборона залучення одиноких матерів до нічних, надурочних робіт, робіт у вихідні дні та направлення їх у відрядження.

Зайва опіка

Нині законодавство передбачає низку пільг для одиноких матерів, з якими можна ознайомитись за посиланням. Видається, що введення таких імперативних заборон обмежить можливості жінок при працевлаштуванні. Політикам украй важливо подемонструвати опіку над жінками. При чому робиться це в абсолютно застарілій формі. Метою подібних заходів є утвердження консервативних стереотипів та витіснення жінок зі сфери праці, а не реалізація європейських соціальних стандартів.

Сучасні дослідники розглядають будь-які обмеження права на працю як порушення принципу рівного ставлення (про це пише на с.211-222 вчена Тамара Херві). Таке обмеження може бути виправдане, якщо воно має під собою важливе обґрунтування. Називати подібне «совком» теж невірно. У радянські часи заборона залучення до нічних і надурочних робіт для жінок існувала протягом 1-1,5 років після народження дитини. Лише при розгортанні економічної кризи захисний період подовжили до 3 років, щоб жінки лишались вдома. Такі заходи інакше як «захист від роботи» не можна.  Статус матері-одиначки змусить роботодавців під будь-яким приводом відмовляти у наданні роботи. В умовах нерозвинених антидискримінаційних механізмів це збільшить ризик безробіття для представниць жіночої статі. Таке розуміння політиками блага для жінок є приводом згадати про інші гіперпротекціоністські норми у трудовому законодавстві України.

Як у Європі

Кодекс законів про працю забороняє взагалі надурочну та нічну працю вагітних та матерів дітей віком до 3 років. Деякі професії лишаються заборонені для всіх жінок. Норми, які мають гуманістичну спрямованість, стають причиною тіньової зайнятості або дискримінації. У більшості пост-соціалістичних країн ЄС було знищено обмеження на працю, які не пов’язані з біологічним станом материнства. Серед 11 держав лише Латвія, Угорщина та Румунія забороняють залучати вагітних жінок до нічної праці; решта ж дозволяють їм працювати за умови отримання згоди й проходження медогляду. Майже скрізь матір у післяпологовий період може працювати вночі, висловивши згоду. Проте держава вправі встановити мінімальний період (скажімо, рік), коли нічна робота для них буде небажаною.

Стосовно нічної роботи є низка нюансів. Жінки можуть добровільно обирати, чи працювати вночі. При цьому період нічної роботи для них довший: в Німеччині та Австрії їх не можна примушувати до роботи вже після 20.00, а не 22.00. Спостерігається тенденція до зняття заборон для жінок на нічних роботах і при цьому посилюється увага до праці матерів у здавалось би нешкідливих галузях. Приміром, у Польщі вагітним необхідно робити періодичні перерви при роботі за комп’ютером, а в Австрії інспектор праці може ініціювати обстеження робочого місця працівниці тощо. Від реформ, пов’язаних з впровадженням гендерної рівності, виграли й чоловіки. У багатьох державах заборонено залучати батька без письмової згоди до роботи вночі (у Польщі – до досягнення дитиною 4 р.). Чехія забороняє направляти чоловіків та жінок з дітьми віком до 8 р. у відрядження без їх згоди.

• Більшість екс-соціалістичних країн Євросоюзу дозволяють залучати вагітних та годуючих матерів до надурочних робіт при висловленні ними згоди.

• В жодній країні з проаналізованих країн нема заборони на направлення вагітних чи годуючих жінок у відрядження. Як правило, при наявності бажання працівниці це можливо. Приміром, ст.310 Трудового кодексу Болгарії змушує запитувати згоду вагітних жінок та матерів з дітьми до 3 років про направлення в іншу місцевість.

• При цьому не вдалося знайти жодної пост-соціалістичної держави, де встановлювались би заборони на залучення одиноких матерів до нічних, надурочних робіт, а також відряджень. У деяких випадках процедурні обмеження (необхідність отримання письмової згоди) встановлюються для батьків обох статей.

Що далі

Боротьба між ідеями формальної та справжньої рівності триває. З одного боку зайві пільги провокують дискримінацію жінок. З іншого боку неприпустимо ігнорувати специфіку становища жінок (праця вагітних має перебувати під посиленим захистом). Під гаслами рівності капіталісти неодноразово йшли на скорочення пільг. Показово, що у деяких регіонах Німеччини свого часу було запроваджено додатковий вихідний усім жінкам для виконання хатньої роботи, але така перевага була скасована, як не заснована на суттєвих статевих відмінностях. Це видається утвердженням формальної рівності, як і, скажімо, послаблення захисту матерів від звільнення у багатьох європейських державах. Допустимим буде надання довшого часу відпочинку для матерів-одиначок та здійснення соціальних виплат на їх користь за рахунок держави.

Звичайно, потрібно створювати гідні та єдині для всіх працівників стандарти. Скасувати заборони на залучення жінок до шкідливих робіт в умовах жахливого стану охорони праці означає більше трагічних випадків на виробництві. Розширення свободи праці в умовах низької зарплати може підштовхнути жінок до нестримної самоексплуатації. Необхідно рівномірно розподіляти сімейні обов’язки. Йдеться не лише про одночасне використання соціальним відпусток матір’ю та батьком. Навіть право на перерви для годування дитини може надаватись татові, якщо дитину можна годувати з пляшки і т.д. За певних умов залучення жінок до раніше недоступних для них сфер зайнятості може мати позитивний ефект. Бельгія заборонила нічні роботи для працівників обох статей (при цьому є незначний перелік галузей, в яких і працівники, і працівниці можуть працювати вночі). Слід відобразити пріоритет захисту вразливих категорій трудящих при реформі системи охорони праці.

Хочеться вірити, що зайві обмеження будуть ліквідовані, а замість них не з’являться інші.

Віталій ДУДІН, «Соціальний рух»

Приєднуйтесь до «Соціального руху» у соцмережах: