Таку думку висловив активіст «Соціального руху» Віталій  Дудін.

«Згідно архітектури взаємин України та ЄС, наша держава виконує роль периферії для європейського капіталізму. ЄС вбачає в українцях джерело дешевої робочої сили. Зарплата наших громадян стала ще у 2015 році найнижчою у Європі, а нелегальність українських заробітчан лише спрощує їхню експлуатацію«, — вважає він.

До того ж, за словами Дудіна, окремі українські олігархи не зацікавлені у знятті бар’єрів – дешеві працівники підвищують їх конкурентоздатність на ринку ЄС.

«Зокрема, вони експортують агропродукцію та інші товари з низьким ступенем переробки. Окрім цього, європейці відверто побоюються масової імміграції з України. Ксенофобні стереотипи серед наших співвітчизників доволі поширені, однак європейські ультраправі не вважають нас за «повноцінних» європейців (свідчення тому – побиття заробітчан у січні у Польщі). На цьому фоні вражає, наскільки легко українці піддалися маніпуляції про будівництво пункту тримання для біженців у Яготині«, — зазначає він.

За словами активіста, міфи про можливі загрози розвиваються у ЗМІ з подачі Росії, хоча відомо, що зобов’язання збудувати ПТРБ випливає ще з Угоди про Асоціацію.

«Наше суспільство як ніяке інше переконалось, що навіть у добу глобалізованого капіталізму право на свободу пересування і гідне ставлення є ілюзією. В інтересах України утверджувати цінність прав людини. Окрім того, влада в Україні наскрізь корумпована. Головна причина цього – безпрецедентне поєднання влади та капіталу. Співпраця з такою країною кидає тінь сумніву на європейські уряди і підриває їхню легітимність. Хвалені ліберальні реформи призвели хіба до переходу бізнесменів на державні посади. Примітно, що вищі шанси на отримання безвізового режиму тепер має Грузія, яка переглядає реформи часів Саакашвілі. Без деолігархізації вихід з кризи є неможливим. Наближення до ЄС має розпочатись, передусім, у питаннях прав людини, соціальних стандартів і демократії», — підкреслив він.