У середу 30 травня представники робітників «АрселорМіттал Кривий Ріг» вкотре прийшли на переговори з адміністрацією. Проте сторона роботодавця повідомила, що суд призупинив процедуру переговорів ще 23 травня 2018 року. Можна уявити, яким було здивування профспілчан! Тим паче саме у той день були напрацьовані оптимальні рішення, які могли б задовольнити обидві сторони.

Предметом адміністративного спору є законність конференції трудового колективу 27 березня, де було висунуто вимогу зарплати в 1000 євро. Довести соціально-економічну безпідставність вимог неможливо, тому аргументи позивача стосуються бюрократичних формальностей. Не випадково свого часу Міжнародна конфедерація профспілок вказувала, що право на страйк в Україні піддається багатьом обмеженням (с.3). Справа ще розглядається в суді, проте 23 травня ц.р. суддя окружного адмінсуду Києва Ігор Смолій своєю ухвалою зупинив процес у рамках забезпечення позову.

До речі, позов адміністрацією «АМКР» було подано ще у квітні 2018 року. Увесь цей час адміністрація імітувала діалог! Вже у травні було прийнято регламент примирної комісії, а якість діалогу здавалось би покращилась. Тим часом за спинами криворіжців готувалась процесуальна диверсія. Не будемо казати, чи має така поведінка щось спільне із соціальною відповідальністю корпорацій. Проте своїми цинічними діями адміністрація прямо показала, що підвищення зарплат на 25% – це «стеля».

Власник боїться не лише страйку, а й переговорів, які можуть його відвернути. Отже, роботодавець наперед визнає, що піднімати зарплату не буде. Він не готовий навіть обговорювати це питання. Сказано, що «повноваження представницького органу найманих працівників приймати рішення про вступ у колективний трудовий спір є непідтвердженими». Якщо робітники не підтвердили свої повноваження на ведення переговорів, то чому з початку травня систематично проводилися примирні процедури? Не ясно.

Що постановив суд?

–        Заборонити Національній службі посередництва і примирення, відділенню Національної служби посередництва і примирення в Дніпропетровській області, іншим органам та особам вести переговори, здійснювати дії та приймати рішення в колективному трудовому спору, зареєстрованому Розпорядженням Національної служби посередництва і примирення №118-рвід 06.04.2018 року «Про реєстрацію колективного трудового спору (конфлікту) між найманими працівниками публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» міста Кривого Рогу Дніпропетровської області та публічним акціонерним товариством «АрселорМіттал» Кривий Ріг»

Свого головного результату роботодавець вже добився, адже розгляд справи по суті триватиме довго. Відзначимо, що справа тільки буде розглядатись судом по суті. Проте невтішні висновки можна зробити вже зараз.

Вражає, що суд заборонив будь-кому вести переговори про підвищення зарплати. Було прийнято рішення про права осіб, яких навіть до справи не залучали. Відповідачами значиться лише НСПП та її територіальний орган. Стверджується, що трудовий колектив чи профспілка допустили процедурні порушення, але вони навіть у засіданні не брали участь і пояснити нічого не могли. Приймати рішення щодо «будь-яких» осіб невірно, вказували вищі судові інстанції ще у 2010 році.

Можна сказати, що суд вже вирішив спір по суті, адже погодився з аргументом про гіпотетичну неправоту працівників. Свого часу Вищий адміністративний суд України наголошував на тому, що винесення таких важливих рішень ще до повного з’ясування обставин неправомірне.

Відзначимо, що подібні формулювання фігурували у рішеннях «майданівських» суддів, які заборонили проведення акцій протесту невизначеному колу осіб. Приміром, такі аргументи відносно одного з суддів виклав член Вищої ради правосуддя Анатолій Мірошниченко:

–        Порушення… були достатньо очевидними і грубими і в жодному разі не можуть бути пояснені низьким рівнем знань судді. У даному випадку йдеться не про нюанси, скажімо, застосування практики Європейського суду з прав людини, а про те, що за очевидної відсутності спору між позивачем та відповідачем суддею було встановлено заборону стосовно невизначеного кола «інших осіб», не залучених до судового розгляду

Цікаво, що суд звернув увагу на європейські акти, що дозволяють заборонити вчиняти певні дії у разі загрози настання істотної шкоди. Про яку ж шкоду йдеться? Парадоксально, але мотивувальна частина виглядає ось так:

–        Розглянувши зазначене клопотання суд приходить до висновку про його обґрунтованість, виходячи з того, що  існує висока ймовірність подальшого відчуження спірного нерухомого майна та тягне для позивача, негативні наслідки, тому клопотання про забезпечення позову підлягає задоволенню

Спір, варто зауважити, не стосувався майнових прав. Що це – ляп чи власник дійсно ризикував втратою нерухомості? Невже робітники б підпорядкували б собі завод у разі успішного ведення переговорів? Ні! Припускаємо, що фраза була взята з іншого рішення судді, що дійсно стосувалась нерухомості. Це яскраво свідчить про уважність судді у даній справі або ж про якість судочинства загалом. Найцікавіше, гадаємо, ще попереду.

Відзначимо, що жодна ухвала про забезпечення позову не зупинить наростання соціальної напруги та радикалізацію робітничого класу.