Зроблено це, звичайно, ж під гаслом «покращення умов ведення бізнесу». Як вважають у комітеті, проект «встановлює розмір санкцій на економічно обґрунтованому рівні», хоча жодних розрахунків не наводять. Показово, що Мінсоцполітики не підтримує документ. Розкритикувало його і Головне науково-експертне управління. Серед найсуттєвіших зауважень те, що санкції накладатимуться лише на керівників підприємств у вигляді адмінштрафу (зараз же можливим є застосування і адмінштрафу на керівника, і фінансової санкції – на юридичну особу). Нелогічною експерти вважають повне скасування адмінштрафу за порушення строків виплати зарплати. Низка й інших діянь «залишаться безкарними». При цьому серед парламентарів порозуміння, швидше за все, знайдеться: аналогічну ініціативу просував і офіційний представник профспілок Сергій Каплін у законопроекті №6087 .

Які негативні наслідки матиме ухвалення законопроекту?

1. Послаблення захисту працівника. Влада докладає зусиль для мінімізації ефекту підвищення зарплат та введення нових штрафів. Так, нещодавно було прийнято новий порядок «трудових» перевірок з урахуванням низки пропозицій роботодавців. Цей підзаконний акт мав вступити в силу одночасно зі збільшенням санкцій з 1 січня. Окрім інспекторів Держпраці перевірки проводитимуть посадовці місцевих органів влади (кількість перевіряючих може зрости з 500 до 1000), однак самі штрафи накладатиме Держпраці (так передбачає ст.265 КЗпП). У порівнянні з раніше оприлюдненим проектом остаточна редакція Порядку більш сприятлива для бізнесу: – місцеві органи влади зможуть контролювати, головним чином, порушення в сфері оплати праці, хоча раніше йшлось про контроль за законодавством про працю та зайнятість в цілому (п.2); – інспектори зможуть потрапляти до приміщень у будь-який час виключно для виявлення неоформлених працівників (п.11), а не, скажімо, фіксації надурочних робіт; – залучення правоохоронців до перевірки можливе лише, коли обґрунтовано загрозу для інспектора. Важливо, що профспілкам надано право клопотати про проведення перевірки, але роботодавець зможе їх не допустити до самої перевірки (п.7). Уряд прийняв і інші рішення, що девальвують попередні рішучі заяви: зарплати ширшого кола бюджетників  було прив’язано до прожиткового мінімуму, а не до мінімальної зарплати. Окрім цього, змінено порядок оформлення субсидії: фактично вона надаватиметься лише тим, хто живе на соцвиплати, а не працює.

2. Бізнес-клімат не покращиться. Для рейтингу Doing Business це не має значення. Критерій регулювання трудових відносин (Employing Workers) взагалі не береться до уваги вже з 2011 року. Але наші політики настирливо просувають меседж про те, що саме послаблення захисту у сфері праці сприятиме інвестиціям. Думка про неповноцінність Кодексу законів про працю стала вже настільки звичною, що й не обговорюється. Та насправді він не такий вже й поганий. Якщо вже користуватись даними 2009 року (коли рейтингування країн востаннє здійснювалось в залежності від трудового законодавства), то Україна посідала 83 місце серед 183 країн. Це означає, що наш нереформований КЗпП удвічі зручніший, аніж трудові кодекси Словенії (162) чи Португалії (171). Усього до 20 країн ЄС посідають нижчі місця, аніж Україна. Нагадаємо, що МВФ очікує жорстких кроків по ліквідації неофіційного найму. Неоформлені відносини – це конкурентна перевага місцевих бізнесменів перед іноземними. Всі закордонні фірми намагаються працювати у правовому полі. З таких позицій, зменшення штрафів – невиконання вимог МВФ і дестимулювання інвестицій.

3. Україна ще далі віддалятиметься від Європи. Посилення санкцій наприкінці 2016 року навряд чи зробило наше законодавство жорсткішим за європейськими мірками, адже у багатьох країнах відзначались схожі тенденції. Схвалення безвізового режиму мало б означати наближення до європейських стандартів, але у частини бізнесу є бажання прикриватись «особливими національними умовами». Штрафи у країнах ЄС перевищують вітчизняні. За ненадання інспектору документів роботодавцю загрожує максимум штраф у 320 тис. грн. Тоді як у Словаччині штраф склав майже півмільйона гривень. В українських реаліях іноді недопуск інспектора до перевірки (-320 тис грн) вигідніший, аніж показати наявність неоформлених 8 працівників (-768 000 тис грн). Показово, що у Австрії штраф за ненадання документів диференціюється в залежності від кількості працівників, стосовно яких порушення вчинено.

4. Неоформлена праця знову стане нормою. Як і прогнозувалось, накладення найбільших «драконівських» штрафів не стало масовим: за 5 місяців їх накладено два, свідчить сайт Держпраці. Нерідко роботодавцям вдається оскаржувати результати перевірок навіть на формальних підставах. Скажімо, заява на перевірку подавалась юридичною особою, а не фізичною, як це передбачено Законом про держнагляд (до речі, надання права профспілкам теж не зовсім узгоджується з нормою даного закону, зручного для роботодавців). Траплялись і комічні випадки: у Сумах інспектори замість накладення штрафу за недопуск просять у суді допустити їх до перевірки. Усе це дозволяє стверджувати, що роботодавці й так були захищені від свавільного покарання, а зменшення ризиків лише спонукатиме їх працювати без законного оформлення. Юристів використовуватимуть для обходу закону, а не його дотримання. Навряд чи це зміцнюватиме авторитет права.

5. Удар по економічному зростанню. Рівновага – це протилежність розвитку, як слідує з вчення економіста Йозефа Шумпетера. Тривалий час у нас панувала така собі рівновага, вигідна капіталу: ріст зарплати заморожувався з огляду на недостатнє збільшення продуктивності. Саме випереджаючий ріст зарплат став імпульсом для загального пожвавлення. Кількість робочих місць не зменшилась, а зросла. Збільшення сплати податків спостерігається по всім видам податків. Час показав, що платити нову мінімалку під силу українському підприємцю. Більше того, великі роботодавці можуть платити ще вищі зарплати, як показали нещодавні події у Кривому Розі. Роботодавці мають стимул до покращення, а споживання йде на користь економіці. Це підтвердять, зокрема, бізнесмени у галузі рітейлу. Як бачимо, частина вітчизняних підприємців готові чинити рішучий опір. Навіть тоді, коли цей опір шкодить оспіваному ними економічному зростанню. Не секрет, що багатьох роботодавців саме високі штрафи змушують підвищувати соцстандарти.

Якщо звернутись до більш конкретних речей, то почуття безправності лише посилиться у суспільстві. Простий працівник буде позбавлений важеля впливу на роботодавця, а плоди розвитку не будуть справедливо розподілятись між усіма. Зрештою, неоформлений будівельник ризикує більше, аніж наймач – він ризикує життям.

 

Віталій ДУДІН,
«Соціальний рух»